Новини ОДПІ
Подайте заяву, щоб відмовитися від спрощеної системи оподаткування
Кременецьке управління ГУ ДФС у Тернопільській області повідомляє, що платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України (далі – ПКУ). Такий перехід здійснюється з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів (п. 298.2 ст. 298 ПКУ).
Відповідно до п. п. 298.2.1 п. 298.2 ст. 298 ПКУ для відмови від спрощеної системи оподаткування суб’єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву.
Подати заяву про відмову з 1 квітня 2019 року від спрощеної системи платник єдиного податку може до 21 березня 2019 року.
Для відмови від спрощеної системи оподаткування суб’єкт господарювання подає до відповідного контролюючого органу заяву (таку ж, як і для переходу на спрощену систему оподаткування) про застосування спрощеної системи оподаткування (далі – заява) за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 №1675 «Про затвердження форми свідоцтва платника єдиного податку та порядку видачі свідоцтва, форми та порядку подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування та форми розрахунку доходу за попередній календарний рік». У заяві, зокрема, зазначається дата відмови від застосування спрощеної системи оподаткування та причини такої відмови.
Доходи від надання майна в лізинг, оренду: відображаємо в декларації про майновий стан і доходи
Відповідно до п. п. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 ПКУ.
Згідно з п. п. 4 п. 2 розділу ІІІ Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 із змінами та доповненнями, у рядку 10.3 розділу II «Доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу» податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 №859 (далі – Декларація) вказується сума доходів від надання майна в лізинг, оренду (суборенду), житловий найм (піднайм), що включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку згідно з п. п. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 ПКУ.
При отриманні таких доходів заповнюється графа 7 «Відмітка про надання майна в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм)» розділу відомостей про власне нерухоме (рухоме) майно та/або майно, яке надається в оренду (суборенду).
У графі 3 рядка 10.3 розділу II Декларації вказується загальна річна сума доходу, отриманого від надання нерухомого та/або рухомого майна в лізинг, оренду (суборенду), житловий найм (піднайм).
Розмір доходів від надання нерухомого майна в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) визначається згідно з п. 170.1 ст. 170 ПКУ. Об’єкт оподаткування від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю визначається, виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.
Об’єкт оподаткування від надання в оренду інших об’єктів нерухомості визначається, виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу розраховується за Методикою визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1253, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюються органом місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких вона розташована, та яка оприлюднена у спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади. Якщо мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного (податкового) року, об’єкт оподаткування визначається, виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди;
- у графі 4 рядка 10.3 розділу II Декларації вказується сума податку на доходи фізичних осіб, утриманого (сплаченого) податковим агентом з доходів, отриманих від надання нерухомого та/або рухомого майна в лізинг, оренду (суборенду), житловий найм (піднайм);
- у графі 5 рядка 10.3 розділу II Декларації вказується сума військового збору, утриманого (сплаченого) податковим агентом з доходів, отриманих від надання нерухомого та/або рухомого майна в лізинг, оренду (суборенду), житловий найм (піднайм);
- у графі 6 рядка 10.3 розділу II Декларації вказується сума податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником податку самостійно за результатами річного декларування, розрахована за ставкою 18 відсотків, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ;
- у графі 7 рядка 10.3 розділу II Декларації вказується сума військового збору, що підлягає сплаті платником податку самостійно за результатами річного декларування, розрахована за ставкою 1,5 відсотків, визначеною п. п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ.
Відповідальність за несплату податкового зобов’язання підприємцем на загальній системі оподаткування
Відповідно до п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені ПКУ для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються платником податку самостійно згідно з фактичними даними, зазначеними у Книзі обліку доходів і витрат, кожного календарного кварталу та сплачуються до бюджету до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня). Авансовий платіж за четвертий календарний квартал не розраховується та не сплачується.
Якщо результатом розрахунку авансового платежу за відповідний календарний квартал є від’ємне значення, то авансовий платіж за такий період не сплачується (п. п. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПКУ).
Згідно із п. 57.1 ст. 57 ПКУ платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ПКУ.
Однак якщо фізичною особою - підприємцем несвоєчасно сплачується сума самостійно визначеного зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, то до платника податку застосовується відповідальність у вигляді штрафних санкцій відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПКУ.
Пунктом 126.1 ст. 126 ПКУ встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених п. 126.2 ст. 126 ПКУ) протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Крім того, при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до ст. 50 ПКУ, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання нараховується пеня (п. п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ).
Згідно з п. 129.4 ст. 129 ПКУ на суми грошового зобов’язання, визначеного п. п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Враховуючи викладене, до фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування за несплату або несвоєчасну сплату суми податкового зобов’язання, визначеного ним в річній декларації про майновий стан та доходи, застосовується відповідальність у вигляді штрафних санкцій та пені.
На Тернопільщині сплатили понад 530 млн грн податку на доходи фізичних осіб
Податок на доходи фізичних осіб є одним із бюджетоформуючих платежів місцевих скарбниць. Упродовж січня-лютого 2019 року платники Тернопільщини сплатили 530 млн 309 тис. грн цього податку. Про це повідомив начальник Головного управління ДФС у Тернопільській області Ігор Комендат. «Порівняно з відповідним періодом минулого року надходження даного платежу зросли на 102 млн 427,5 тис. грн або плюс майже 24 відсотки», - констатував він.
Із загальної суми даного податку місцеві скарбниці отримали 395 млн 519,8 тис. грн, що на 11 млн 759,8 тис. грн більше, ніж у січні-лютому 2018 року. До державного бюджету платники спрямували 134 млн 789,2 тис. грн податку на доходи фізичних осіб. Порівняно з аналогічним минулорічним періодом надходження платежу зросли на 3 млн 989,2 тис. гривень.
«Варто зазначити, що в доходах обласного бюджету податок на доходи фізичних осіб займає понад 87 відсотків і є основним джерелом їх зростання», - розповів Ігор Комендат. На думку очільника фіскального відомства Тернопільщини, резерви додаткових надходжень податку, насамперед, пов’язані зі збільшенням офіційно працевлаштованого населення та підвищенням середньої зарплати, легалізацією її реального рівня.
