ЗАХИСТИТИ ДІТЕЙ ВІД НАСИЛЛЯ
Правовий захист дитини від насилля ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з Закону України «Про охорону дитинства», а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Згідно зі ст.10 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на захист від всіх форм насилля, також вона вправі звернутися особисто до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів. Крім цього, право дитини звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла 14 років, передбачено п.4 ст.152 Сімейного кодексу України . Сімейним кодексом України передбачені відповідні правові гарантії охорони і захисту прав та інтересів сім’ї, здійснюється регулювання сімейних відносин, вирішення спорів між подружжям, батьками та дітьми, а також іншими членами сім’ї та родичів, а також визначені правові наслідки стосовно невиконання ними своїх обов’язків. У разі неможливості батьками виконувати свої батьківські обов’язки, вони можуть бути позбавлені батьківських прав.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про охорону дитинства» право дитини на особисту свободу охороняється законом. Не допускається застосування до дитини насильства, погроз, інших незаконних дій з метою примушення її дати показання як свідка або визнання своєї вини.
Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» визначає правові і організаційні основи попередження насильства в сім’ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї .
Держава через органи опіки і піклування, служби у справах дітей, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у порядку, встановленому законодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною, переданні інформації про ці випадки для розгляду до відповідних уповноважених законом органів для проведення розслідування і вжиття заходів щодо припинення насильства.
Масштаби та наслідки насильства в сім’ї
Щоденно в Україні фіксують близько 348 випадків насильства в сім’ї. Близько 60% жінок страждають від домашнього насильства на постійній основі. Жінки та діти найчастіше стають жертвами насильства з боку тих, кого вони знають.
Щороку поліція реєструє близько 150 тисяч заяв про факти насильства в сім’ї. Проте, лише частина випадків фіксується.
Як відрізнити насильство в сім’ї від конфлікту
Часом доволі непросто відрізнити насильство (передусім психологічне) від конфліктних ситуацій, спорів, що виникають у кожній сім’ї та не становлять загрози подальшому розвитку здорових стосунків. У такому випадку для визнання факту домашнього насильства слід звернутися до його ознак: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних) того, хто чинить насильство.
Коли діти живуть у сім’ях, де чиниться насильство, у них порушується психіка, і не тільки тоді, коли кривдять їх особисто, а й тоді, коли знущаються з близьких їм людей (найчастіше це їхні матері). Для хлопців-підлітків спостереження за насильством у сім’ї - один із чинників підліткових правопорушень і криміналізації в зрілому віці. За підрахунками, 63% підлітків–правопорушників, засуджених за вбивство, скоїли вбивство тих, хто бив їхніх матерів. Імовірність того, що хлопчики, які стали свідками насильства щодо матерів, у зрілому віці битимуть своїх партнерок, в 11 разів вища порівняно з хлопчиками із сімей, де насильству немає місця; такі діти в 6 разів частіше намагаються вчинити самогубство. Імовірність, що такі діти вживатимуть наркотики і алкоголь або скоять зґвалтування, підвищується на 50%. Насильство щодо їх матерів - одна з причин втечі підлітків із сімей.
Наслідки насильства для кривдника:
Психологічна деградація. Психічні хвороби. Божевілля. Самотність.
В Україні зросла кількість самосудів – розправ жінок над своїми сімейними тиранами. Намагаючись захистити матір від нападу батька насильника, підлітки можуть його вбити чи покалічити. Як наслідок, багато цих дітей перебувають у виховно-трудових колоніях для неповнолітніх.
Наслідки насильства для жертви: відчуття відсутності допомоги; невпевненість; безнадійність або безсилля; відчуття провини; відчуття придушення волі; відсутність самоповаги; травми та втрата працездатності; настирливі спогади; напади страхів, депресія; фобії, смуток; роздуми про самогубство; самозвинувачення; втрата довіри; сумніви щодо віри в щось; наркотична/алкогольна залежність; жага помсти та інші.
Куди звертатися по допомогу у випадку проявів насильства
Якщо у вашій сім’ї є насильство по допомогу можна звернутися:
у відділ поліції за номером 102 або до дільничного інспектора за місцем проживання;
у відділ у справах сім’ї, дітей, молоді та спорту;
у Кременецький районний Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
у Службу у справах дітей Кременецької міської ради;
у Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
у медичний заклад системи охорони здоров’я;
у громадські організації, які надають допомогу постраждалим від насильства.
