Кременецька міська громада
Тернопільська область, Кременецький район

Звідки взявся «булінг» і чому діти стали такими жорстокими?

Дата: 15.03.2019 15:47
Кількість переглядів: 985

Фото без опису

  У ЗОШ 1-Шст.№1 ім. Галини Гордасевич відбулася зустріч працівників служби у справах дітей Кременецької міської ради, ювенальної провенції, районного центру соціальної служби для дітей,сім’ї та молоді  з дитячим колективом навчального закладу. Тема зустрічі актуальна на  всій території нашої держави. Засоби масової  інформації неодноразово показували випадки, які сталися в дитячих колективах на предмет дитячої жорстокості.
       Це призвело до того, що за цю тему взялися навіть законодавці. 19 січня 2019 року набув чинності ЗУ  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)».
        Відповідно до якого булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого тягне за собою накладення штрафу перший раз - від 850 до 1700 грн.; другий – від 1700 – 3400 грн. Звісно, що за дії малолітніх чи неповнолітніх  несуть відповідальність їхні батьки чи опікуни або піклувальники. Штрафи можуть отримати і педагогічні працівники, які замовчують про такі випадки.
       Для того, щоб в середовищі дітей не породжувалися випадки булінгу, повинна бути миттєва  реакція та співпраця всіх суб’єктів навчального процесу.
       Ознаки, що дитина потерпає від булінгу
       
Якщо ваша дитина не хоче йти до школи або ж може  плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні. Іде до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти. Не бере  участі  у спільній класній діяльності, соціальних заходах. У дитини  часто змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно. Починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося - не може реально пояснити. Починає  говорити з пересердя про те, що кине школу. Не має  контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання. Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті. Часто хворіє. Всі ці ознаки або деякі з них можуть свідчити, що дитина є жертвою булінгу.
         Статистика на державному рівні невтішна: 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього. В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець». 
         У початковій школі діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути непривітними до інших. Щойно вчитель починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів — діти починають один одного травити. А справжній боулінг, як стверджують, починається у середній школі — з 10-11 років — вік входження у підліткову кризу.

 Обов’язок шкільного психолога, вчителя: виявити лідера, схильного ініціювати цькування інших; проводити  з ним дружні бесіди, виробляючи толерантність.
Основні причини :
Занижена самооцінка.
 Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.

Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти - нещасна, хвора, росте без батька...Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в школі.

Атмосфера в класі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вчителя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

Булінг в цифрах

За дослідженнями UNISEF, 40% дітей ні з ким, зокрема і з батьками, не діляться своїми проблемами. Сором'язливі та спокійні діти стають жертвами булінгу вдвічі частіше за однолітків, які відкриті до спілкування. Більшість дітей ображають за те, що вони одягнуті не так, як інші, говорять або поводяться не так, як основна група.  44% дітей, якщо стають свідками булінгу, просто спостерігають, оскільки бояться за себе. 

Поради психолога:
Що робити батькам. У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
      Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити. 
      Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
      Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
      Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
       Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).
       Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.

       Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
       Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.
       Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.
        Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.
         Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
         Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
         Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

         Завдання вчителів - відслідковувати ситуацію в класі. Спеціалісти-конфліктологи пропонують дуже корисне завдання, яке допомагає визначити, чи є в колективі діти, які перебувають в ситуації жертви. 
        Перед початком уроків попросіть кожну дитину на аркуші паперу написати прізвища чотирьох дітей, з якими вона хоче сидіти поруч за партою. А також прізвище того, кого вона вважає своїм найкращим другом. Коли вчитель проаналізує результати, то легко помітить, кого з дітей «забули», не згадали зовсім.
        Цей метод має назву «розстановка сил». Завдяки йому можна дослідити комунікацію в колективі й дізнатися, хто в класі жертва, хто агресор, хто є неформальним лідером, а від кого відвернулися однолітки.

Як допомогти дитині-агресору

        Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина - агресор, радимо: відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це".
        Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.
        Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".
        Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

         Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
         Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.
         Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
         Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.
         Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
         Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

Чому важливо вчасно відреагувати

Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.

Ті, хто піддаються булінгу: втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня; відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань; втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності; втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).

Ті, хто булять:частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони; частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.

Ті, хто вимушені спостерігати: часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь; потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.
        Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь