Новини ОДПІ
Щодо подання уточнення фінансової звітності
Відповідно до п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст. 137 ПКУ.
Фінансова звітність, що складається та подається відповідно до п. 46.2 ст. 46 ПКУ, зокрема, платниками податку на прибуток є додатком до податкової декларації з податку на прибуток та її невід’ємною частиною.
Згідно з п. 48.3 ст. 48 ПКУ податкова декларація повинна містити обов’язкові реквізити, зокрема, інформацію про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід’ємною частиною.
Фінансова звітність подається як додаток ФЗ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, форму якої затверджено наказом Міністерством фінансів України від 20.10.2015 №897 (далі – Декларація). При цьому у таблиці «Наявність додатків» проставляється позначка «+». Відомості про форми фінансової звітності, які одночасно подаються з Декларацією, відображаються у відповідній таблиці Декларації.
Декларація з ознакою «Звітна нова» подається до закінчення граничного строку подання Декларації за такий самий звітний період з виправленими показниками після поданої Декларації з ознакою «Звітна».
Якщо до граничного терміну подання Декларації у фінансовій звітності виявлені помилки, які впливають на показники Декларації, такі уточнення здійснюються у «Звітній новій» Декларації з поданням до такої Декларації фінансової звітності з виправленими показниками.
Якщо до граничного терміну подання подається виправлена Декларація з ознакою «Звітна нова», то фінансову звітність, показники якої не підлягають виправленню, повторно подавати не потрібно.
При цьому платники мають право скористатися нормами п. 46.4 ст. 46 ПКУ щодо подання доповнення до Декларації, яке може бути складено за довільною формою та буде використано контролюючим органом при аналізі показників такої Декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання.
Стаціонарне джерело забруднення надано в оренду: хто заплатить за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря
Головне управління ДПС у Тернопільській області повідомляє, що відповідно до п. п. 240.1.1 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.
При цьому п. 240.7 ст. 240 ПКУ встановлено, що не є платниками податку за викиди двоокису вуглецю суб’єкти, зазначені у п. 240.1 ст. 240 ПКУ, якими здійснюються такі викиди в обсязі не більше 500 тонн за рік.
Якщо річний обсяг викидів двоокису вуглецю перевищує 500 тонн за рік, суб’єкти зобов’язані зареєструватися платниками податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбулося таке перевищення. Такі платники зобов’язані скласти та подати податкову звітність, нарахувати та сплатити податок за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення, у порядку, передбаченому ПКУ.
Стаціонарне джерело забруднення – підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти.
Об’єктом та базою оподаткування екологічним податком є, зокрема, обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
База оподаткування екологічним податком за викиди двоокису вуглецю за результатами податкового (звітного) року зменшується на обсяг таких викидів у розмірі 500 тонн за рік (п. 242.4 ст. 242 ПКУ).
Отже, платником екологічного податку за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, при використанні орендованих стаціонарних джерел забруднення, є орендар, під час провадження діяльності якого на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.
Сільські ради об’єднали в ОТГ: ставка для сплати земельного податку
Відповідно до п. п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 та п. п. 265.1.3 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) плата за землю у складі податку на майно належить до місцевих податків.
Сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів (п. 12.3 ст. 12 ПКУ).
Рішення рад нормативно-правового характеру відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено пізніший строк введення цих рішень у дію.
Статтею 12 Закону України від 11 вересня 2003 року №1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» із змінами та доповненнями (далі – Закон №1160) встановлено, що регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності – у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (п. п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПКУ).
Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених п. п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПКУ (п. 12.5 ст. 12 ПКУ).
Водночас п. 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» встановлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги п. п. 4.1.9 п. 4.1 та п. 4.5 ст. 4, п. п. 12.3.4 п. 12.3, п. п. 12.4.3 п. 12.4 та п. 12.5 ст. 12 ПКУ та Закону №1160.
Згідно з частиною восьмою ст. 8 Закону України від 05 лютого 2015 року №157-VIII «Про добровільне об’єднання територіальних громад» із змінами та доповненнями (далі – Закон №157) після припинення повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об’єдналися, їхніх виконавчих комітетів, сільського голови, який одноособово виконував функції виконавчого органу сільської ради територіальної громади, що увійшла до об’єднаної територіальної громади, видані ними нормативно-правові акти, невиконані акти індивідуальної дії зберігають чинність на відповідних територіях та для відповідних осіб.
Таким чином, якщо радою об’єднаної територіальної громади не прийнято нове рішення про встановлення місцевих податків та зборів, то платники земельного податку застосовують ставки, затверджені рішеннями відповідних сільських, селищних, міських рад, що об’єдналися в територіальну громаду.
Декларантам Тернопільщини повернули 9,4 млн гривень
З початку цього року 4 709 мешканців Тернопільської області подали декларації про майновий стан до податкових органів, аби скористатися своїм правом на податкову знижку. Вони задекларували 62 млн грн витрат. Порівняно з відповідним минулорічним періодом кількість декларантів зросла на 293 особи, а сума витрат збільшилась на 12 млн гривень.
Більшість наших краян, а це 4 089 (87%) – подали декларації для отримання податкової знижки в зв’язку з понесеними витратами на навчання. Про сплату страхових внесків за договорами довгострокового страхування життя заявили 542 декларанти. Сплата відсотків за іпотечними кредитами стала підставою для податкової знижки 44 мешканців області. Понесені витрати на оплату допоміжних репродуктивних технологій та усиновлення дітей та витрати у зв’язку з переобладнанням транспортних засобів дали право на податкову знижку відповідно 19 та 8 декларантам. Ще четверо осіб задекларували витрати на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла.
За насідками перерахунків цим громадянам нарахували до повернення 10,7 млн грн податку на доходи фізичних осіб. Трохи більше 88 відсотків,а це 9,4 млн грн визначеної до відшкодування суми вже повернули декларантам.
Нагадуємо, що деклараційна кампанія триває з 1 січня по 1 травня звітного року. Проте громадяни, які бажають скористатися своїм правом на податкову знижку, можуть подати декларацію впродовж року.
Надходження від митних платежів суттєво зросли
Упродовж січня-серпня 2019 року Тернопільська митниця ДФС до Державного бюджету України спрямувала 1 млрд 552 млн грн, що на 571 млн грн або на 58 відс. більше, ніж у звітному періоді минулого року.
Серед платежів, які сприяли такому приросту, – податок на додану вартість, акцизний податок, мито та плата за митні формальності. Так, цьогоріч впродовж восьми місяців надійшло 1 млрд 23,4 млн грн податку на додану вартість, що на 161,9 млн грн або 19 відс. більше, ніж у звітному періоді минулого року. У 12 разів більше, ніж у минулому році, перерахували акцизного податку: 316,4 млн грн цьогоріч проти 25,6 млн грн минулорічного.
З початку року спрямували до бюджету 177,7 млн грн мита, зріст порівняно із 2018 роком склав 86,5 млн грн або 95 відсотків. За здійснення митних формальностей сплатили 34,5 млн грн плати, що на 31,8 млн грн або у 13 разів більше, ніж за звітний період 2018 року.
Цьому неабияк посприяла активізація ввезення транспортних засобів, зокрема легкових автомобілів громадянами. Адже загалом впродовж січня-серпня 2019 року вони сплатили 775,3 млн гривень. Ввезення сільськогосподарської техніки та частин до неї забезпечило 129,8 млн грн надходжень.
