Новини податкової
Дії платника при зміні фіксованої ставки єдиного податку
Відповідно до п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені п. п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПКУ.
Згідно з п. п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПКУ рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених п. п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПКУ.
Водночас Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року, зокрема, підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ доповнено пп. 52 прим. 6 та 52 прим. 7.
Згідно з п. 52 прим. 6 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ надано органам місцевого самоврядування у 2020 році право прийняти рішення про внесення змін до прийнятого рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів щодо зменшення ставок єдиного податку.
Пунктом 52 прим. 7 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що у 2020 році на проєкти рішень, рішення сільських, селищних, міських рад, рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про внесення змін до прийнятого рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів щодо зменшення ставок єдиного податку, прийняті відповідно до п. 52 прим. 6 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, не поширюється, зокрема, п. п. 4.1.9 п. 4.1 та п. 4.5 ст. 4, п. п. 12.3.4 п. 12.3, п. п. 12.4.3 п. 12.4 (у частині строку прийняття та набрання чинності рішень) та п. 12.5 (у частині строку набрання чинності рішеннями) ст. 12 ПКУ.
Крім того, нормами ПКУ для фізичних осіб-підприємців – платників єдиного податку передбачено подання заяви у разі:
- самостійного переходу на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку;
- при зміні податкової адреси суб’єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності, видів господарської діяльності (п. 298.5 ст. 298 ПКУ);
- у випадках, передбачених п. 293.8 ст. 293 та п. п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ.
Згідно з п. 299.9 ст. 299 ПКУ за бажанням зареєстрований платник єдиного податку може безоплатно та безумовно отримати витяг з реєстру платників єдиного податку. Строк надання витягу не повинен перевищувати одного робочого дня з дня надходження запиту. Витяг діє до внесення змін до реєстру.
Форми запиту про отримання витягу з реєстру платників єдиного податку та витягу з реєстру платників єдиного податку затверджені наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2019 № 308.
Таким чином, нормами ПКУ не передбачено подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування фізичними особами-підприємцями – платниками єдиного податку першої та другої груп у разі зміни розміру фіксованої ставки єдиного податку, яка відбувається на підставі рішення сільської, селищної або міської ради.
Сільськогосподарського товаровиробника виключено з Реєстру отримувачів бюджетної дотації: чи є право на коригування?
Пунктом 16 прим. 1.1 ст. 16 прим. 1 Закону України від 24 червня 2004 року №1877-IV «Про державну підтримку сільського господарства України» (далі – Закон №1877) встановлено, що сільськогосподарський товаровиробник, основною діяльністю якого є постачання сільськогосподарських товарів/послуг, вироблених ним на власних або орендованих основних засобах, причому питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менше 75 відс. вартості всіх товарів/послуг, поставлених ним протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно (далі – сільськогосподарський товаровиробник), який здійснює види діяльності, визначені п. 16 прим. 1.3 ст. 16 прим. 1 Закону №1877, має право на бюджетну дотацію для розвитку сільськогосподарських товаровиробників та стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції після його внесення податковим органом до Реєстру отримувачів бюджетної дотації (далі – Реєстр).
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов’язкові реквізити, зокрема, порядковий номер податкової накладної.
Згідно з п. 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 (далі – Порядок №1307), платники ПДВ, включені до Реєстру, у разі здійснення операцій з постачання власновироблених товарів, отриманих за результатами видів діяльності, визначених п. 16 прим. 1.3 ст. 16 прим. 1 Закону №1877, складають окремі податкові накладні та зазначають у другій частині порядкового номера такої податкової накладної код «2».
Пунктом 192.1 ст. 192 ПКУ передбачено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної (далі – розрахунок коригування), складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.
Порядок складання розрахунку коригування та його реєстрації в ЄРПН аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних, крім випадків, передбачених Порядком №1307 (п. 21 Порядку №1307).
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ.
Отже, при здійсненні операцій з постачання власновироблених товарів, отриманих за результатами видів діяльності, визначених п. 16 прим. 1.3 ст. 16 прим. 1 Закону № 1877 платники ПДВ, включені до Реєстру, складають окремі податкові накладні та зазначають у другій частині порядкового номера такої податкової накладної код «2».
Водночас якщо після виключення платника з Реєстру виникають підстави, визначені п. 192.1 ст. 192 ПКУ, такий платник податку складає розрахунок коригування, у другій частині порядкового номера якого зазначає код «2», та здійснює його реєстрацію в ЄРПН.
Який «стан документа» необхідно обрати в Електронному кабінеті при створенні фінансової звітності з виправленими показниками
Відповідно до п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст. 137 ПКУ.
Фінансова звітність, що складається та подається відповідно до цього пункту платниками податку на прибуток та неприбутковими підприємствами, установами та організаціями, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) (далі – Декларація (Звіт)) та її невід’ємною частиною.
Про наявність поданих до Декларації (Звіту) додатків – форм фінансової звітності платник зазначає у спеціально відведеному місці форми Декларації (Звіту).
Порядок подання фінансової звітності затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року №419 (далі – Порядок №419).
Підприємства можуть подавати уточнену фінансову звітність на заміну раніше поданої фінансової звітності за результатами проведення аудиторської перевірки з метою виправлення самостійно виявлених помилок або з інших причин. Подання та оприлюднення уточненої фінансової звітності здійснюються у такому ж порядку, як і уточненої фінансової звітності (абзац дев’ятнадцятий п. 2 Порядку №419).
Подання звітності, зокрема фінансової, засобами електронного зв’язку в електронній формі здійснюється платниками відповідно до вимог ПКУ та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 №557 (далі – Порядок №557).
Електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства та на підставі Договору, що визначає взаємовідносини суб’єктів електронного документообігу (п. 1 розд. ІІ Порядку №557). Порядок укладання Договору визначено у розд. III Порядку №557.
Згідно з п. 3 розд. ІІ Порядку №557, платник створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронному та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов’язкових реквізитів та з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису чи печатки, керуючись цим Порядком №557, а також Договором (крім фізичних осіб, які не є самозайнятими особами).
При формуванні звітності, яка подається до ДПС і Державної служби статистики України, використовуються формати з першою літерою «S». За результатами обробки такої звітності в органах Державної служби статистики України суб’єктам господарювання надсилається квитанція №2.
Звітність, яка подається тільки до ДПС, формується за форматами з першою літерою «J». Відповідно за результатами обробки такої звітності в органах ДПС суб’єктам господарювання надсилається квитанція №2.
Порядок функціонування Електронного кабінету затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 №637 (далі – Порядок №637), відповідно до п. 12 розд. ІІ якого Електронний кабінет включає відкриту (загальнодоступну) частину та приватну частину (особистий кабінет).
У режимі «Введення звітності» приватної частини (особистого кабінету) Електронного кабінету користувач має можливість створювати, редагувати, підписувати та надсилати електронні документи, зокрема фінансову звітність. При створенні електронних документів вказаним режимом користувачем обирається «стан документа», що відповідає передбаченому п. 48.3 ст. 48 ПКУ для податкових декларацій обов’язковому реквізиту «тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий)», за умови наявності такого реквізиту у формі документа звітності, що створюється.
Затверджені нормативно-правовими актами форми фінансової звітності не містять реквізиту «тип документа».
Отже, якщо платником за відповідний звітний період вже була подана фінансова звітність за форматом з першою літерою «S» або «J», то при поданні фінансової звітності з виправленими показниками за форматом з першою літерою «J» в Електронному кабінеті необхідно обрати «стан документа» – звітний.
Працівникам виплатили заборговану зарплату, а бюджетам – податки
Суб’єкти господарювання Тернопільщини, які мали заборгованість перед працівниками щодо виплати заробітної плати, сплатили у січні-березні 2020 року 10,5 млн гривень. Значна частина цієї суми – заборгована зарплатня, яка склала 6,4 млн гривень. Крім цього, до бюджетів надійшло 2,3 млн грн податку на доходи фізичних осіб та 1,8 млн грн єдиного внеску. Такого результату вдалося досягти завдяки систематичній роз’яснювальній роботі із керівниками підприємств-боржників.
Долучаються до просвітницьких заходів й органи місцевого самоврядування, оскільки від невиплати офіційної зарплати, використання необлікованої найманої праці втрати несуть місцеві бюджети. Тож у тривалій взаємодії з представниками місцевої влади з питань контролю за додержанням законодавства про оплату праці проведено роз’яснювальну роботу із керівниками 403 підприємств. Позитивним досягненням цього стало підвищення рівня виплати заробітної плати 377 з них, а це – 93,5 відсотка. Додаткові надходження до бюджетів склали 2,9 млн грн, з яких 1,2 млн грн податку на доходи фізичних осіб та 1,7 млн грн єдиного внеску.
З початку року податківці перевірили 31 суб’єкта господарювання щодо дотримання законодавства про оплатку праці та іншого законодавства (єдиний внесок): 16 юридичних осіб та 15 приватних підприємців. Порушникам нарахували 5 млн 495,1 тис. грн податків та зборів (штрафних санкцій та пені), зокрема 3 млн 917,4 тис. грн податку на доходи фізичних осіб, 509,9 тис. грн єдиного соціального внеску та 296,2 тис. грн військового збору.
Завдяки активізації роз’яснювальної роботи щодо необхідності оформлення трудових відносин із найманими працівниками в березні суб’єкти господарювання працевлаштували 4912 осіб.
