Новини податкової
Коли дохід від продажу інвестиційного активу не оподатковується
Платник податку на доходи фізичних осіб обов’язково декларує результати усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного (податкового) року як на території України, так і за її межами, за винятком випадків, зазначених в п. п. 170.2.8 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Згідно із п. п. 170.2.8 п. 170.2 ст. 170 ПКУ не підлягає оподаткуванню та не включається до загального річного оподатковуваного доходу:
а) дохід, отриманий платником податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує суму, визначену в абзаці першому п. п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ (у 2019 році – 2690 грн, у 2020 році – 2940 грн, у 2021 році – 3180 гривень);
б) дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів у випадку, визначеному п. п. 165.1.40 п. 165.1 ст. 165 ПКУ (сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) за нормами безоплатної передачі, визначеними ст. 121 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III із змінами та доповненнями залежно від їх призначення, та майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації) та 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ (інвестиційний прибуток від операцій з борговими зобов’язаннями Національного банку України та з державними цінними паперами, емітованими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику та/або реалізує державну бюджетну політику у сфері управління державним боргом та гарантованим державою боргом, з урахуванням курсових різниць).
У випадках, зазначених у підпунктах «а» і «б» п. п. 170.2.8 п. 170.2 ст. 170 ПКУ, платник податку не включає до розрахунку загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами суму доходів та витрат на придбання таких інвестиційних активів.
Новостворений підприємець: якщо заява на спрощенку подана не у день державної реєстрації
Порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності регулюється главою 1 розд. XIV Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Відповідно до абзацу першого п. п. 298.1.2 п. 298.1 ст. 298 ПКУ зареєстровані в установленому порядку фізичні особи-підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація.
Отже, новостворена фізична особа-підприємець є платником єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація, а доходи, отримані у цьому періоді, включаються до податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи підприємця (далі – Декларація).
Зауважимо, що з 1 січня 2021 року набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 09.12.2020 №752 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року №578» (далі – Наказ №752), згідно з яким внесено зміни, зокрема, до форми Декларації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №578.
Декларація за оновленою формою, у редакції Наказу №752, подається за податкові звітні періоди 2021 року .
Фізичні особи-підприємці – платники єдиного податку першої та другої груп подають податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи підприємця, у строки, встановлені для річного податкового періоду відповідно до п. п. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПКУ, протягом 60 календарних днів, що настають за останнім днем звітного (податкового) року.
У період від дати державної реєстрації до переходу на спрощену систему оподаткування фізична особа – підприємець перебуває на загальній системі оподаткування.
Доходи, отримані новоствореною особою у цей період, оподатковуються на загальних підставах відповідно до ст. 177 ПКУ.
Підпунктом 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 ПКУ фізичні особи-підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку, або переходять на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, або перейшли із спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, подають податкову декларацію за результатами звітного року, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на (перехід із) спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Форма податкової декларації про майновий стан і доходи затверджена наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 №859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.04.2019 №177).
Основні засоби не використовуються в господарській діяльності: чи є право на амортизацію
Відповідно до п. п. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) амортизація – систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об’єкта оподаткування наведено у п. 138.3 ст. 138 ПКУ.
Згідно з п. п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 ПКУ розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п. п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розд. I ПКУ, підпунктами 138.3.2-138.3.4 п. 138.3 ст. 138 ПКУ. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Для розрахунку амортизації відповідно до положень п. 138.3 ст. 138 ПКУ визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.
Амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв’язку з їх консервацією.
Згідно з п. 2 Положення про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1997 року №1183 зі змінами та доповненнями консервація основних фондів підприємств – це комплекс заходів, спрямованих на довгострокове (але не більш як три роки) зберігання основних фондів підприємств у разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності з можливістю подальшого відновлення їх функціонування.
Крім того, абзацами першим-п’ятим п. п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 ПКУ встановлено, що не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел: вартість гудвілу; витрати на придбання/самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів; витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.
Терміни «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності викладені у Національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 (далі – НП(С)БО 7).
Згідно з п. 29 НП(С)БО 7 нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу амортизації припиняється з дати, що настає за датою вибуття об’єкта основних засобів.
Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу починається з дати, що настає за датою, на яку об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання.
Отже, якщо виробничі основні засоби, які призначені для використання у господарській діяльності і нарахування амортизації на такі активи у бухгалтерському обліку протягом періоду тимчасового простою не припиняється, то такі основні засоби підлягають амортизації у податковому обліку.
Якщо виробничі основні засоби, які призначені для використання у господарській діяльності платника податку, виведені з експлуатації у зв’язку з тимчасовим простоєм в поточному місяці та введення їх в експлуатацію відбулося у тому ж місяці, то в податковому обліку і в бухгалтерському обліку не припиняється нарахування амортизації на них за цей період.
При цьому не підлягають податковій амортизації відповідно до п. п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України основні засоби, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку (невиробничі), а також ті, що знаходяться на консервації.
Основні засоби, до яких немає доступу через їх перебування на території проведення антитерористичної операції (операції об’єднаних сил) та які відповідно не використовуються платником податку у господарській діяльності, не підлягають амортизації у податковому обліку.
Платникам Тернопільщини списали 22,6 млн гривень податкового боргу
Головне управління ДПС у Тернопільській області повідомляє, що на виконання пункту 24 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (далі – ПКУ) у грудні 2020 року ДПС України на центральному рівні в автоматичному режимі проведено списання податкового боргу платникам податків, у яких станом на 01.11.2020 р. сукупний податковий борг за усіма місцями обліку такого боргу не перевищував 3060,00 гривень.
Загалом 99095 платникам податків Тернопільщини списали 22,6 млн грн податкового боргу. Інформацію про списаний податковий борг платник податків може отримати в Електронному кабінеті, на веб-порталі ДПС.
Крім цього, платникам податків надана можливість скористатись пунктом 23 підрозділу 10 розділу XX ПКУ щодо списання штрафних санкцій та пені за умови погашення суми податкового боргу за основним платежем, що виник станом на 01.11.2020 р. та сплати поточних податкових зобов’язань у повному обсязі при поданні відповідної заяви.
Положення цього пункту не застосовуються щодо:
- великих платників податків, що відповідають критеріям, визначеним підпунктом 14.1.24 пункту 14.1 статті 14 ПКУ;
- осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства;
- осіб, щодо яких наявні судові рішення, що набрали законної сили, якими розстрочено (відстрочено) стягнення податкового боргу;
- банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
- осіб, які мають податковий борг з митних платежів;
- осіб, які мають заборгованість зі сплати санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пені.
Штрафні санкції і пеня, що підлягають застосуванню у зв’язку зі сплатою такого податкового боргу, не підлягають застосуванню та нарахуванню, а нараховані – підлягають коригуванню до нульових показників.
Перелік джерел інформації для отримання котирувальних цін – на вебпорталі ДПС
Державна податкова інспекція повідомляє, що ДПС України оприлюднила на своєму офіційному вебпорталі Рекомендований (невиключний) перелік джерел інформації для отримання котирувальних цін (далі – Перелік джерел) в розділах: Головна->Діяльність->Трансфертне ціноутворення->Рекомендований (невиключний) перелік джерел інформації для отримання котирувальних цін;
Головна->Довідники, реєстри, переліки->Переліки.
Додатково з метою доведення до відома платників податків – учасників контрольованих операцій (далі – КО) відповідне повідомлення про розміщення Переліку 30.12.2020 було опубліковано на офіційному вебпорталі ДПС в розділі «Новини»: Головна->Медіа-центр->Новини.
Зазначений Перелік джерел є складовою механізму визначення дотримання принципу «витягнутої руки» по операціях з сировинними товарами, що визначений п. п. 39.3.3 п. 39.3 ст. 39 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) та направлений на забезпечення виконання вимог щодо використання методу порівняльної неконтрольованої ціни.
ПКУ визначає рекомендаційний характер та невиключність зазначеного Переліку джерел з метою забезпечення дотримання методології аналізу та визначення відповідності принципу «витягнутої руки» та не обмежує платника податків у виборі будь-якого з джерел, інформація якого про котирувальні ціни що використовуватимуться для порівняння відповідатимуть умовам зіставності визначеним п. п. 39.2.2 п. 39.2 ст. 39 ПКУ.
Базовою вимогою, якою керувалася ДПС при формуванні Переліку була наявність доступної методології формування джерелом даних та інформації про ціни та складові ціноутворення саме в рамках вимог до аналізу КО, а також наявність котирувальних цін щодо сировинних товарів, які експортуються/імпортуються українськими компаніями, доступність джерел для широкого кола платників податків.
До Переліку увійшли інформаційно-аналітичні продукти п’яти міжнародних цінових агентств (компаній) та двох вітчизняних державних підприємств, які мають значний досвід роботи з інформацією (даними) щодо цін на товари та товарні групи, що, зокрема, мають суттєву частку в українському експорті.
Визначення, у відповідності до абзацу другого п. п. 39.3.3.4 п. п. 39.3.3 п. 39.3 ст. 39 ПКУ, Кабінетом Міністрів України (КМУ) Переліку сировинних товарів (постанова КМУ від 09 грудня 2020 року № 1221 «Про затвердження переліку сировинних товарів та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України України від 08 вересня 2016 року № 616») та оприлюднення ДПС Переліку дозволяє забезпечити, починаючи з 2021 року, практичне застосування норм ПКУ щодо КО з сировинними товарами.
Виходячи з результатів практичного застосування Переліку джерел буде визначатись необхідність здійснення його коригування(нь) в майбутньому.
Виходячи з норм п.п. 39.3.3.4 п.п. 39.3.3 п. 39.3 ст. 39 ПКУ, забезпечення ідентифікації Переліку джерел (його позицій) при здійсненні посилань та документальному відображенні при формуванні матеріалів за результатами аналізу ризиків трансфертного ціноутворення та перевірок КО проводиться шляхом наведення повної назви Переліку джерел та зазначенням оприлюднення на офіційному вебпорталі ДПС (30.12.2020).
Доплати до посадових окладів працівників за роз’їздний характер роботи оподатковують ПДФО
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1999 року №490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер» із змінами та доповненнями, підприємства самостійно встановлюють надбавки до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.
Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 року №98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» із змінами та доповненнями.
Згідно із п. п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) заробітна плата для цілей розд. ІV ПКУ – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку на доходи фізичних осіб у зв’язку з відносинами трудового найму згідно з законом.
Відповідно до п. п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, – обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності ( п. 164.6 ст. 164 ПКУ).
Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пп. 167.2 – 167.5 ст. 167 ПКУ) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Враховуючи викладене вище, доплати (надбавки) до посадових окладів працівників за роз’їзний (пересувний) характер роботи у розмірах, передбачених трудовим або колективним договором, включаються до складу заробітної плати та оподатковуються у її складі податком на доходи фізичних осіб відповідно до п. п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПКУ за ставкою 18 відсотків.
Припинення підприємницької діяльності: термін для подання звітності та сплати єдиного внеску
Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами і доповненнями (далі – Закон №2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно із п. 2 розд. ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 (далі – Порядок №435), фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до контролюючих органів Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі – Звіт) самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності страхувальників, зазначених у п. 2 розд. ІІІ Порядку №435, такі особи зобов’язані подати самі за себе Звіт із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
Звіт із зазначенням типу форми «ліквідаційна» формують та подають до контролюючого органу страхувальники, зазначені у п. 2 розд. ІІІ Порядку №435, – протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності або з дня подання заяви до контролюючого органу про зняття з обліку платника єдиного внеску.
Підпунктом 8 п. 2 розд ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21.12.2020 №790) встановлено, що обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками у разі зняття їх з обліку в податкових органах:
- для платників, зазначених у п. 4 частини першої ст. 4 Закону №2464 (крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування) частини першої ст. 4 Закону №2464, останнім періодом, за який необхідно обчислити та сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до місяця, в якому здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності включно.
Єдиний внесок сплачується протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання звітності, що містить інформацію щодо сум нарахованого єдиного внеску за останній звітний період;
- для платників, які обрали спрощену систему оподаткування, зазначених у п. 4 частини першої с. 4 Закону №2464, останнім періодом, за який необхідно обчислити та сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до місяця, в якому здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності/або здійснено перехід на сплату інших податків і зборів включно.
Єдиний внесок сплачується протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання звітності, що містить інформацію щодо сум нарахованого єдиного внеску за останній звітний період.
Легальні доходи жителів Тернопільщини додали територіальним громадам 4,3 млрд грн податку на доходи фізичних осіб
Торік жителі Тернопільщини зі своїх офіційних доходів сплатили 4 млрд 348,6 млн грн податку на доходи фізичних осіб, який є основним джерелом наповнення місцевих бюджетів.
«Відрадно, що попри нелегкі економічні умови, в яких нам довелося жити і працювати минулоріч, надходження цього платежу зросли на 9,4 відсотка порівняно з січнем-груднем 2019 року або на 372,1 млн грн більше. Додатково бюджети отримали 388,5 млн грн, оскільки сплата перевищила очікування на 9,8 відсотка», – зазначив начальник Головного управління ДПС у Тернопільській області Михайло Яцина.
Із загальної суми даного податку місцеві скарбниці отримали 3 млрд 248,7 млн грн податку, а це «плюс» 291,1 млн грн до очікуваних. До державного бюджету наші краяни перерахували 1 млрд 99,9 млн грн платежу, що на 97,3 млн грн перевищило індикативні надходження.
«Варто зазначити, що в доходах обласного бюджету податок на доходи фізичних осіб займає понад 80 відсотків і є основним джерелом їх зростання, а відповідно і фінансового забезпечення територіальних громад, розвитку їхньої інфраструктури», – розповів Михайло Яцина. На думку очільника податкового відомства Тернопільщини, резерви додаткових надходжень податку, насамперед, пов’язані зі збільшенням офіційно працевлаштованого населення та підвищенням середньої зарплати, легалізацією її реального рівня.
