Новини ОДПС
Застосування пільги з податку на нерухомість при наявності декількох об’єктів житлової нерухомості, один з яких використовується з метою одержання доходу
Підпунктом 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено, що база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), – на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Також сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об’єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями) (абзац перший п. п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПКУ).
Водночас п. п. 266.4.3 п. 266.4 ст. 266 ПКУ встановлено, що пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПКУ, для фізичних осіб не застосовуються до об’єкта/об’єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Порядок обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначений п. п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ.
Отже, при обчисленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з декількох об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичної особи згідно з п. п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ, до об’єкта оподаткування, що використовується з метою одержання доходів, пільги, передбачені п. 266.4 ст. 266 ПКУ, не застосовуються.
Зменшення податкових зобов’язань юрособою при зміні групи єдиного податку в середині місяця кварталу
Відповідно до п. п. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ.
Підпунктом 295.9.2 п. 295.9 ст. 295 ПКУ встановлено, що платники єдиного податку четвертої групи сплачують податок щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, у таких розмірах:
у I кварталі - 10 відсотків;
у II кварталі - 10 відсотків;
у III кварталі - 50 відсотків;
у IV кварталі - 30 відсотків.
Форма податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2020 №752) (далі – Декларація).
Підпунктом 295.9.5 п. 295.9 ст. 295 ПКУ визначено, що платники єдиного податку четвертої групи зобов’язані у разі, коли протягом податкового (звітного) періоду змінилася площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у зв’язку з набуттям (втратою) на неї права власності або користування:
уточнити суму податкових зобов’язань з податку на період починаючи з дати набуття (втрати) такого права до останнього дня податкового (звітного) року;
подати протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним періодом, контролюючим органам за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки декларацію з уточненою інформацією про площу земельної ділянки, а також відомості про наявність земельних ділянок та їх нормативну грошову оцінку.
Згідно з п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розд. XIV ПКУ застосовуються з урахуванням, зокрема, таких особливостей:
платниками єдиного податку третьої групи можуть бути юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми;
відсоткова ставка єдиного податку для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, встановлюється у розмірі 2 відс. доходу, визначеного відповідно до ст. 292 ПКУ;
для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платником з особливостями, встановленими п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву;
суб’єкт господарювання вважається платником єдиного податку третьої групи з особливостями, встановленими п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ з наступного робочого дня після подання заяви - у разі подання заяви починаючи з 01 квітня 2022 року.
З урахуванням терміну, визначеного п. п. 295.9.5 п. 295.9 ст. 295 ПКУ, для забезпечення відображення в інтегрованих картках платника достовірної інформації щодо зменшення податкових зобов’язань з єдиного податку, юридична особа у разі переходу в середині місяця кварталу з четвертої групи на третю групу з особливостями оподаткування на період дії воєнного стану може подати уточнюючу(-і) Декларацію(-ії) до 20 числа (включно) місяця, що настає за кварталом, в якому здійснена реєстрація суб’єкта господарювання платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 2 відс. доходу.
При цьому у р. 3 уточнюючої Декларації зазначається річна сума єдиного податку за поточний рік, обчислена за період з 1 січня поточного року до дати реєстрації суб’єкта господарювання платником єдиного податку третьої групи зі ставкою податку 2 відс. доходу, з розбивкою річної суми за кварталами наступним чином:
в кварталах, в яких платник єдиного податку перебував на четвертій групі повний квартал, зазначається сума єдиного податку, зазначена у р. 3 Декларації, що уточнюється;
в кварталі, в якому була здійснена реєстрація суб’єкта господарювання платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 2 відс. доходу, сума єдиного податку обчислюється (із застосуванням формул за відповідними колонками) до дня календарного місяця, у якому відбулась така реєстрація;
у кварталах, наступних за кварталом, в якому була здійснена реєстрація суб’єкта господарювання платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 2 відс. доходу, проставляється «0».
До р. 4 уточнюючої Декларації переносяться показники р. 3 Декларації, що уточнюється.
У р. 6 уточнюючої Декларації зазначаються нараховані до зменшення податкові зобов’язання у відповідних кварталах.
Несвоєчасне перерахування єдиного внеску з вини банку – без відповідальності платника
Відповідно до частини дванадцятої ст. 25 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464) контролюючі органи застосовують до банків фінансові санкції, зокрема:
за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування банками на рахунки контролюючих органів сум єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), фінансових санкцій, зазначених у частині одинадцятій ст. 25 Закону №2464, контролюючими органами нараховується пеня з розрахунку 0,1 відс. зазначених сум, розрахована за кожний день прострочення їх перерахування (зарахування), та накладається штраф у розмірі 10 відс. своєчасно не зарахованих (неперерахованих) сум (п. 1 частини дванадцятої ст. 25 Закону №2464).
Фінансові санкції до суб’єктів господарювання за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску визначено частиною одинадцятою ст. 25 Закону №2464, яка не передбачає застосування контролюючим органом до суб’єкта господарювання штрафних санкцій у випадку несвоєчасного перерахування (неперерахування) єдиного внеску з вини банку.
Абзацами першим та другим п. 8.1 ст. 8 Закону України від 5 квітня 2001 року №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі – Закон №2346) визначено, що банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Поряд з тим, відповідно до п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України від 5 квітня 2001 року №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» із змінами та доповненнями, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом №2346, з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи – учасника платіжної системи, еквайрія такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафи у розмірах, встановлених ПКУ.
Згідно з п. 129.7 ст.129 ПКУ не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку, крім випадків, коли банк повернув платіжні доручення без виконання або платник податків звернувся до банку, що віднесений до категорії неплатоспроможних, та ініціювання сплати коштів не було завершене.
Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.
Таким чином, у випадку несвоєчасного перерахування (неперерахування) єдиного внеску з вини банку суб’єкт господарювання повинен надати до контролюючого органу заяву з копіями платіжних документів, що засвідчують факт подання їх до установи банку. При цьому контролюючий орган не застосовує до такого суб’єкта господарювання штрафні санкції та/або пеню.
Первинні документи, що підтверджують витрати на придбання електронних квитків для відрядження працівника
Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.
Абзацом першим п. 44.2 ст. 44 ПКУ встановлено, що для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Частиною першою ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з п. 12 розд. ІІ «Порядок відрядження в межах України», п. 11 розд. ІIІ «Порядок відрядження за кордон» Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59 (далі – Інструкція), при використанні електронного авіаквитка підставою для відшкодування витрат на його придбання є такий пакет документів: оригінал розрахункового або платіжного документа, що підтверджує здійснення розрахункової операції у готівковій чи безготівковій формі (платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера); роздрук на папері частини електронного авіаквитка із вказаним маршрутом (маршрут/квитанція); оригінали відривної частини посадкових талонів пасажира або роздрукований на паперовому носії електронний посадковий талон, отриманий при онлайн-реєстрації на авіарейс.
При використанні електронного проїзного/перевізного документа на поїзд підставою для відшкодування витрат на його придбання є роздрукований на паперовому носії посадочний документ (при перевезенні багажу – роздрукований на паперовому носії перевізний документ; у разі окремого замовлення послуги (зокрема, послуги з користування комплектом постільних речей, резервування місць) – роздрукований на паперовому носії документ на послуги).
При здійсненні Інтернет-замовлення проїзних документів на автобусні пасажирські перевезення підставою для відшкодування витрат на придбання електронного квитка є роздрукований на паперовому носії проїзний документ.
Інструкція є обов’язковою для органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів. Інші підприємства та організації даний документ можуть використовувати як допоміжний (довідковий).
Територіальні громади Тернопільщини отримали майже 4,4 млрд грн податкових платежів
До місцевих бюджетів Тернопілля платники податків перерахували майже 4,4 млрд грн платежів у січні-серпні цього року. Приріст надходжень до минулого року склав 818,5 млн гривень.
Серед платежів, яких отримали територіальні громади області найбільше, податок на доходи фізичних осіб, єдиний податок, податок на нерухоме майно.
З початку року сплачено 3,2 млрд грн податку на доходи з фізичних осіб, що на 831,3 млн грн більше, ніж торік. Представники малого бізнесу перерахували 582,2 млн грн єдиного податку. Надходження від податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, склали 86,5 млн гривень.
Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області
