Новини ОДПС
Можливість чи неможливість виконувати податкові обов’язки: як платнику підтвердити
Наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225 затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у пп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, який зареєстрований у Міністерстві України 25 серпня 2022 року за № 967/38303. Зазначений наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. Наказ опубліковано 6 вересня 2022 року.
Вказаний Порядок визначає процедуру підтвердження платниками податків можливості чи неможливості до припинення або скасування воєнного стану на території України своєчасного виконання податкового обов’язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у т. ч. звітності, передбаченої п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо.
Дія цього Порядку поширюється на платників податків – фізичних осіб – резидентів України, зокрема, самозайнятих осіб, юридичних осіб (резидентів і нерезидентів України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування, та на яких покладено обов’язок зі сплати податків та зборів, подання звітності, виконання інших обов’язків, передбачених Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Окремими додатками до Порядку передбачено:
Перелік документів, що підтверджують неможливість платника податків – юридичної особи, зокрема, щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, своєчасно виконати свій податковий обов’язок, у тому числі обов’язок податкового агента;
Перелік документів, що підтверджують неможливість платника податків – фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов’язок, у тому числі обов’язок податкового агента;
Рішення/попереднє рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов’язку. Заяву та підтверджуючі документи платнику слід подати до 30 вересня.
Контролюючий орган розглядає подану заяву та документи впродовж 20 календарних днів за днем їх отримання та приймає відповідне рішення. Якщо підтверджуючих документів недостатньо – контролюючий орган направляє платнику попереднє рішення з пропозицією надати протягом 10 календарних днів конкретні додаткові документи на підтвердження зазначених у заяві підстав.
Рішення/попереднє рішення направляється платнику податків у порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу ІІ Податкового кодексу.
Рішення контролюючого органу може бути оскаржене відповідно до Податкового кодексу в адміністративному чи судовому порядку.
Перехід держпідприємства на сплату єдиного податку 2%: відрахування частини чистого прибутку та сплата авансових внесків з податку на прибуток
Відповідно до п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) встановлено, що тимчасово, з 01 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розд. XIV ПКУ застосовуються з урахуванням особливостей визначених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Так, згідно з п. п. 9.2 та п. п. 9.3 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ платниками єдиного податку третьої групи можуть бути, зокрема, юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у разі нездійснення такими підприємствами видів господарської діяльності, визначених п. п. 9.3 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Відсоткова ставка єдиного податку для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, встановлюється у розмірі 2 відс. доходу, визначеного у відповідності до ст. 292 глави 1 розд. XIV «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» ПКУ.
Пунктом 291.2 ст. 291 глави 1 розд. ХІV ПКУ визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності щодо податків і зборів, визначених п. 297.1 ст. 297 ПКУ, зокрема, податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених абзацами другим і третім п. п. 133.1.1 та п. п. 133.1.4 п. 133.1 ст. 133 ПКУ.
Нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у п. 297.1 ст. 297 ПКУ, здійснюються платниками єдиного податку в порядку, розмірах та у строки, встановлені ПКУ.
Дивіденди, що виплачуються платниками єдиного податку третьої групи (юридичними особами) та четвертої групи (юридичними особами) власникам корпоративних прав (засновникам таких платників єдиного податку), оподатковуються за правилами, встановленими розділами II і IV ПКУ.
Положеннями глави 1 розд. ХІV та п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ не передбачено звільнення від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з частини чистого прибутку (доходу) платників єдиного податку третьої групи за ставкою 2 відсотки.
Відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, зокрема, регулюється ст. 11 прим. 1 Закону України від 21 вересня 2006 року №185-V «Про управління об’єктами державної власності» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №185) та ПКУ.
Державні унітарні підприємства та їх об’єднання, визначені Законом №185, подають до податкового органу Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку (далі – Розрахунок) в порядку та строки, встановлені ПКУ.
Порядок сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств при виплаті дивідендів врегульовано п. 57.1 прим. 1 ст. 57 розд. II ПКУ.
Відповідно до абзацу сьомого п. п. 57.1 прим. 1.2 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ обов’язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку на прибуток підприємств за визначеною п. 136.1 ст. 136 ПКУ ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав (крім платників єдиного податку), що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими ПКУ, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена п. 136.1 ст. 136 ПКУ.
Це положення поширюється на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому органом виконавчої влади, до сфери управління якого належать такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.
Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов’язань з інших податків і зборів (обов’язкових платежів).
Враховуючи викладене, державні підприємства, у разі переходу зі сплати податку на прибуток підприємств на сплату єдиного податку третьої групи за ставкою 2 відс., зобов’язані сплачувати до державного бюджету частину чистого прибутку (доходу) та подавати Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку до контролюючих органів.
Державні підприємства платники єдиного податку третьої групи за ставкою 2 відс. звільняються від обов’язку нарахування та сплати податку на прибуток підприємств, у тому числі авансового внеску з податку на прибуток підприємств при виплаті дивідендів.
Водночас для платників податку, які тимчасово перейшли на сплату єдиного податку третьої групи, абзацом третім п. п. 9.12 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ передбачено після повернення до загальної системи оподаткування можливість врахування авансових внесків з податку на прибуток підприємств при виплаті дивідендів, що залишилися неврахованими у зменшення нарахованої суми податкового зобов’язання з цього податку на дату переходу на сплату єдиного податку за ставкою 2 відсотки.
Щодо можливості оскаржити рішення комісії щодо неврахування таблиці даних платника податку
Подання таблиці даних платника ПДВ (далі – Таблиця) передбачено Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі – Порядок).
Таблиця даних платника податку - зведена інформація, що подається платником податку до контролюючого органу, щодо кодів видів економічної діяльності платника податку згідно з Класифікатором видів економічної діяльності, кодів товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України (пункт 2 Порядку).
Платник податку подає до ДПС таблицю даних платника податку за встановленою формою разом з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку. Таблиця даних платника податку подається платником податку в електронній формі засобами електронного зв’язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном (пункт 23 Порядку).
Таблиця даних платника податку з поясненнями розглядається комісією регіонального рівня протягом п’яти робочих днів після її отримання. Комісія регіонального рівня приймає рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового Кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Одночасно повідомляємо, згідно з Порядком таблиця даних платника підлягає врахуванню при надходженні до контролюючого органу відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.
Наразі ДПС здійснюються всі відповідні заходи по забезпеченню, у найкоротші строки, можливості виконання судових рішень щодо врахування таблиці платника ПДВ з урахуванням вимог діючого законодавства. Про реалізацію зазначених змін платників податків буде проінформовано на офіційному порталі ДПС.
Також зазначаємо, що в разі неврахування таблиці даних платника податків, платник має право подати її повторно.
Щомісячно грошове утримання від фізособи: чи потрібно подавати річну декларацію про майновий стан і доходи та сплачувати ПДФО
Статтею 744 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Обсяги обов’язків набувача встановлюються за згодою сторін у договорі.
У договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача (п. 1 ст. 749 ЦКУ).
З наведених законодавчих норм випливає, що при укладанні договору довічного утримання (догляду) відчужувач одержує дохід у вигляді вартості матеріального забезпечення та послуг з догляду (опікування), визначених у договорі.
Відповідно до п. п. «є» п. п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), дохід з джерелом його походження з України – будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно у вигляді, зокрема, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов цивільно-правового договору.
Фізична особа, як резидент так і нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження з України є платником податку на доходи фізичних осіб.
Платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Таким чином, при отриманні від фізичної особи доходу у вигляді вартості матеріального забезпечення та послуг з догляду (опікування), визначених у договорі довічного утримання, відчужувач зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Внесок ПДВ від тернопільського бізнесу до держскарбниці перевищив мільярд гривень
Упродовж восьми місяців 2022 року суб’єкти підприємництва Тернопільщини сплатили до державного бюджету понад мільярд гривень податку на додану вартість. Бізнес сплатив на 12 відсотків більше, ніж очікувалося. Тому додатково до бюджету спрямували 109,2 млн гривень.
Середньомісячна сплата ПДВ склала 130,4 млн гривень.
У серпні суб’єкти господарювання спрямували до державного бюджету 140,9 млн грн данного платежу.
Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області
