Новини ОДПС
За відсутності місця реєстрації у реєстраційній заяві для отримання електронного ключа зазначають адресу свого проживання
Для отримання фізичною особою електронних довірчих послуг у Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг Інформаційно-довідкового департаменту ДПС (далі – Надавач) необхідно, зокрема, надати заповнену та підписану Реєстраційну картку для фізичної особи (далі – Реєстраційна картка).
Форма Реєстраційної картки затверджена наказом Інформаційно-довідкового департаменту ДПС від 11.03.2020 № 58 «Про затвердження форм реєстраційних документів для отримання електронних довірчих послуг» зі змінами та доповненнями.
Фізична особа, у якої відсутня адреса реєстрації місця проживання та/або наявна довідка внутрішньо переміщеної особи, при отриманні кваліфікованого електронного підпису у Надавача може зазначити у полі «Відомості щодо реєстрації місця проживання згідно з паспортним документом» Реєстраційної картки фактичну адресу свого проживання, оскільки документальне підтвердження Надавачем не вимагається.
Чи є базою нарахування єдиного внеску дохід, отриманий ФОП, за період, на який припадає дата смерті?
Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон №2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є фізичні особи – підприємці, в тому числі фізичні особи – підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктом 2 частини першої ст. 7 Закону №2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб – підприємців (крім фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, є сума, що визначається такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з п. 2 частини першої ст. 9 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» із змінами та доповненнями (далі – Закон №755) відомості, зокрема, про фізичних осіб – підприємців вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) на підставі документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій.
При державній реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця у зв’язку з її смертю або оголошенням її померлою (крім випадку, якщо відомості про смерть фізичної особи містяться в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян) подається, зокрема, копія свідоцтва про смерть фізичної особи.
Відомості з ЄДР про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця є підставою для зняття її з обліку, зокрема, в податкових органах та/або вчинення інших дій відповідно до законодавства.
Крім того, п. 9 розд. VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 із змінами та доповненнями, визначено, що у разі смерті фізичної особи – підприємця, оголошення померлою, визнання її у судовому порядку безвісно відсутньою або недієздатною, за умови відсутності осіб, які відповідно до Закону № 2464 несуть зобов’язання зі сплати єдиного внеску, та засвідчення цього факту відділом державної реєстрації актів цивільного стану чи постановленням судового рішення, борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску підлягає списанню.
Таким чином, дохід, отриманий фізичною особою – підприємцем, за період, на який припадає дата її смерті, не є базою нарахування єдиного внеску.
Чи враховувати безоплатну передачу необоротних активів до обсягу доходів для реєстрації платником ПДВ
Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розд. V ПКУ, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 ПКУ, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Згідно із розділами V та ХХ ПКУ до оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ (20 відс.), ставками 7 і 14 відс., нульовою ставкою ПДВ та звільнені (умовно звільнені) від оподаткування ПДВ.
При цьому відповідно до п. п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПКУ постачання послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Згідно з п. п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПКУ постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Постачанням товарів також вважаються ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника (п. п. «д» п. п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Таким чином, обсяги операцій з безоплатної передачі/надання товарів/послуг та обсяги операцій з ліквідації за власним бажанням необоротних активів враховуються при розрахунку загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, для визначення необхідності обов’язкової реєстрації платником ПДВ.
Щодо відображення в податковій декларації з ПДВ суми, яка визначена за податковими повідомленнями-рішеннями за формою «В1» або «В3»?
Пунктом 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено, що у строк, передбачений абзацом першим п. 76.3 ст. 76 ПКУ, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).
Згідно з п. 200.11 ст. 200 ПКУ контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку – за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку у порядку, передбаченому п. п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПКУ.
Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.
При цьому слід зазначити, що дію п. п. 200.10-200.12 ст. 200 ПКУ було зупинено до 21 липня 2022 року. До звітних податкових періодів лютий - липень 2022 року пп. 200.10 - 200.12 ст. 200 ПКУ застосовуються з урахуванням строків для проведення камеральних, документальних податкових перевірок, передбачених п. п. 69.2 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ (п. 69.11 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Відповідно до п. 200.14 ст. 200 ПКУ якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:
у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
у разі з’ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Згідно з п. 2 розд. ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254 із змінами та доповненнями (далі – Порядок №1204), якщо за результатами перевірок виявлено завищення суми бюджетного відшкодування або відсутність права на отримання платником податку бюджетного відшкодування, то відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами:
«В1» – при завищенні заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, у тому числі якщо заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість на момент перевірки відшкодовані платнику податку;
«В3» – при відмові у наданні бюджетного відшкодування.
Протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання (при проведенні процедури адміністративного або судового оскарження – протягом десяти календарних днів, наступних за днем її закінчення):
заявлена та невідшкодована сума бюджетного відшкодування за декларацією, на яку складено повідомлення-рішення, зменшується в інтегрованій картці платника податків, що ведеться в контролюючому органі. При цьому, така сума не підлягає відображенню у податковій декларації з ПДВ;
податкового повідомлення-рішення «В3» завищена сума, на яку складено повідомлення-рішення, зменшується в інтегрованій картці платника податків, що ведеться у контролюючому органі.
За умови відсутності порушень норм ст.ст. 197-199 ПКУ сума, у якій відмовлено при наданні бюджетного відшкодування ПДВ, може бути врахована у збільшення значення рядків «збільшено/зменшено залишок від’ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу» податкової декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, на який припадає день узгодження цього податкового повідомлення-рішення. Тобто така сума може бути врахована платником зі знаком «+» у рядку 16.3 податкової декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, на який припадає день узгодження цього податкового повідомлення-рішення із обов’язковим заповненням спеціального поля в податковій декларації, де вказується дата, номер податкового повідомлення-рішення та сума зменшення від’ємного значення за результатами перевірки.
На Тернопільщині 310 судових спорів вирішено на користь податкової служби
На користь податкової служби Тернопільщини вирішено 310 судових справ із 520, які було розглянуто у судах різних інстанцій упродовж січня-серпня цього року. Відтак до бюджету надійде 176,2 млн грн платежів із 258,2 млн гривень.
Загалом цьогоріч на розгляді у судах різних інстанцій перебувало 1060 справ на суму 946,9 млн гривень, – повідомили в управлінні правового забезпечення Головного управління ДПС у Тернопільській області.
Із загальної кількості справ, що у звітному періоді перебували на розгляді в судах різних інстанцій, одну з ключових категорій становлять справи за позовами платників податків до органів ГУ ДПС області про визнання недійсними/нечинними податкових повідомлень-рішень. На розгляді у судах перебуває 243 справи на суму 706,9 млн грн, з яких 93 справи на суму 201,3 млн грн вирішено на користь податкового відомства Тернопільщини.
На початок вересня 2022 року на супроводженні знаходилося 59 справ за позовами платників про визнання недійсною податкової вимоги на суму 3,1 млн грн, з яких на користь органів ГУ ДПС області вирішено 11 справ на суму 400 тис. гривень.
Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області
