Новини ОДПС
За якою адресою шукати фізособі повідомлення про сплату земельного податку
Відповідно до абзаців другого і третього п. 45.1 ст. 45 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податковою адресою платника податків – фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Платник податків – фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та Міністерство юстиції України подають щомісяця до 10 числа (у разі наявності технічної можливості – щоденно), а також на запит контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки або ДПС відповідно до п. 4 Порядку подання інформації про платників податків, об’єкти оподаткування та об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2011 року №1386 (зі змінами), інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю.
Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення (далі – ППР) про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п. 42.4 ст. 42 ПКУ, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктом 42.4 ст. 42 ПКУ встановлено, що платники податків, які, зокрема, пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року №851-ІV «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі – Закон №851) та від 05 жовтня 2017 року №2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» (далі – Закон №2155).
Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому п. 42.4 ст. 42 ПКУ, які подали заяву про бажання отримувати документ через електронний кабінет, здійснюється засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог Законів №851 та №2155 шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.
Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог Законів №851 та №2155 та є доступним в електронному кабінеті.
Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
При неотриманні контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).
При цьому строк доставки документа в електронний кабінет, визначений абзацом п’ятим п. 42.4 ст. 42 ПКУ, не зараховується до строку надіслання документів, визначеного ПКУ.
Отже, контролюючі органи надсилають ППР про сплату земельного податку і орендної плати за земельні ділянки державної та/або комунальної власності на податкові адреси (адреси проживання) фізичних осіб рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Фізичним особам, які подали заяву про бажання отримувати документ через електронний кабінет, ППР надсилаються контролюючими органами в електронний кабінет з одночасним надісланням фізичним особам на їх електронні адреси інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет. При цьому у разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку ППР в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання ППР у паперовій формі надсилається за податковою адресою (адресою проживання) фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Податкова звітність для благодійника – фізособи, яка внесена до Реєстру волонтерів
Згідно з п. п. «б» п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума (вартість) благодійної допомоги, зокрема, отриманої благодійниками – фізичними особами, які внесені до Реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації (далі – Реєстр волонтерів) в порядку, визначеному Законом України від 05 липня 2012 року №5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (далі – Закон №5073), для надання благодійної допомоги на користь осіб, визначених у підпунктах «а» та «в» п. п. 165.1.54 п. 165.1 ст. 165 ПКУ (безпосередньо таким особам або через Міністерство оборони України, Головне управління Національної гвардії України, Службу безпеки України, Службу зовнішньої розвідки України, Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Міністерство внутрішніх справ України, Національну поліцію України, Управління державної охорони України, Адміністрацію Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, через органи управління інших утворених відповідно до законів України військових формувань, їх з’єднання, військові частини, підрозділи, установи або організації, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету), у розмірі, фактично використаному на такі цілі, та на відшкодування документально підтверджених витрат таких благодійників, пов’язаних із наданням зазначеної благодійної допомоги.
Положення п. п. «б» п. п. 165.1.54 п. 165.1 ст. 165 ПКУ застосовуються також до благодійної допомоги, отриманої зазначеними благодійниками – фізичними особами у звітному податковому році, що передує року їх внесення до Реєстру волонтерів.
Зазначені у п. п. «б» п. п. 165.1.54 п. 165.1 ст. 165 ПКУ доходи не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку до 31 грудня включно року, наступного за роком, в якому завершено проведення антитерористичної операції та/або припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан в Україні, та/або завершено здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії росії.
Особливості оподаткування благодійної допомоги встановлено п. 170.7 ст. 170 ПКУ.
Порядок подання фізичними особами – платниками податку на доходи фізичних осіб Декларації встановлений ст. 179 ПКУ, згідно з п. 179.1 якої платник податку зобов’язаний подавати Декларацію відповідно до ПКУ.
Водночас п. 179.2 ст. 179 ПКУ визначені випадки, в яких обов’язок платника податку щодо подання декларації вважається виконаним і декларація не подається, якщо, зокрема, такий платник податку отримував доходи: від податкових агентів, які згідно з розд. IV ПКУ не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу; виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених розд. IV ПКУ.
Враховуючи викладене, благодійник – фізична особа, яка внесена до Реєстру волонтерів в порядку, визначеному Законом № 5073, подає до контролюючого органу декларацію, якщо на її банківському рахунку, призначеному для здійснення благодійної діяльності, надходять кошти не від податкових агентів.
Чи застосовувати РРО/ПРРО при реалізації товарів, робіт (послуг), оплата за які здійснюється за допомогою QR-коду?
Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон №265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО (далі – ПРРО) зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом №265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Розрахункова операція – приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Водночас п. 2 ст. 9 Закону №265 встановлено, що РРО та/або ПРРО не застосовуються при виконанні банківських операцій, крім, зокрема, операцій комерційних агентів банків та небанківських фінансових установ з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі – ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.
Згідно з п. п. 4 п. 5 розд. I Правил формування та використання QR-коду для здійснення кредитових переказів, затверджених постановою Правління Національного банку України від 28 травня 2020 року №68 (далі – Правила) QR-код – матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо отримувача коштів і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкого та безпомилкового передавання реквізитів операції переказу коштів.
Пунктом 8 розд. II Правил визначено, що елементи даних QR-коду, стандарти кодування кириличних символів, особливості кодування даних і приклади QR-кодів для версії формату 001 та формату 002 наведені в додатках 1, 2 до Правил.
Інформація, що міститься в QR-коді, сканується за допомогою камери пристрою, платіжного застосунку (далі – застосунок), спеціалізованого банківського обладнання або універсального сканера QR-кодів. Дані розкодовуються як пропозиція щодо здійснення платежу, яка відобразиться в застосунку або інших інформаційних системах (програмному забезпеченні).
Відповідно до п. 13 ст. 1 Закону України від 30 червня 2021 року №1591-IX «Про платіжні послуги», який вводиться в дію з 01 грудня 2022 року, електронний платіжний засіб – платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.
Тобто QR-код у розумінні законодавства, що регулює розрахункові операції, не є платіжним засобом. При цьому, застосування РРО та/або ПРРО залежить не від форми розрахункових операцій, а від способу отримання коштів суб’єктом господарювання (продавцем), як оплати за товар (послугу).
Враховуючи викладене, суб’єкт господарювання (продавець) не зобов’язаний застосовувати РРО та/або ПРРО у разі реалізації товарів, робіт (послуг), оплата за які здійснюється за допомогою QR-коду, в якому закодовані повні банківські реквізити рахунку у форматі ІВАN такого суб’єкта господарювання.
Водночас при здійсненні розрахунків за допомогою QR-коду, в якому закодовані реквізити для оплати, будь-якого іншого електронного платіжного засобу, відмінного від реквізитів рахунку у форматі ІВАN, – застосування РРО та/або ПРРО є обов’язковим.
Щодо включення сплаченого єдиного внеску до складу витрат
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців на загальній системі оподаткування встановлено ст. 177 ПКУ.
Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУ об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.
Перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою – підприємцем, визначений п. 177.4 ст. 177 ПКУ.
Так, згідно з п. п. 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичної особи – підприємця на загальній системі оподаткування, належать, зокрема, суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) у розмірах і порядку, встановлених законом.
Згідно з п. 177.10 ст. 177 ПКУ фізичні особи – підприємці зобов’язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 №261 затверджено Типову форму, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами – підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність (далі – Типова форма) та Порядок ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат, фізичними особами – підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність (далі – Порядок №261).
Відповідно до п. 1 розд. І Порядку №261 на підставі первинних документів за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід/понесено витрати, здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Фізична особа – підприємець у графі 8 «Витрати зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, платежів, за одержання ліцензій, дозволів» Типової форми, відображає суми єдиного внеску по факту їх сплати, за умови документального підтвердження.
Абзацом третім частини восьмої ст. 9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) визначено, що платники єдиного внеску, зокрема, фізичні особи – підприємці на загальній системі оподаткування зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно з положеннями п. 177.11 ст. 177 ПКУ фізичні особи – підприємці подають річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація), в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності в розмірах, визначених відповідно до Закону № 2464 – додаток «Розрахунок сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (далі – Додаток ЄСВ 1) у складі податкової декларації, за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 №859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2020 №783).
Підпунктом 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ визначено, що податкові декларації за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, подаються самозайнятими особами, в тому числі фізичними особами – підприємцями на загальній системі оподаткування до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розд. IV ПКУ.
Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.
Таким чином, суми єдиного внеску, сплачені фізичними особами – підприємцями на загальній системі оподаткування протягом року (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня звітного року, та до 20 січня року, наступного за звітним роком), враховуються такими платниками при остаточному розрахунку за календарний рік згідно з даними зазначеними у податковій декларації про майновий стан і доходи. При цьому враховується кількість місяців, протягом яких така особа отримувала дохід (прибуток).
Разом з тим, фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування у графі 8 Типової форми відображає сплачені суми єдиного внеску по даті їх фактичної сплати протягом звітного календарному року, за умови документального підтвердження.
Майже 415,1 млн грн – внесок Тернопільщини на потреби армії
Упродовж січня-листопада цього року до загального фонду державного бюджету платники податків Тернопільщини перерахували майже 415,1 млн грн військового збору. Про це повідомив в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Руслан Цвігун.
Посадовець констатував, що порівняно з відповідним періодом минулого року надходження даного збору зросли на 75,4 млн гривень.
Лише у листопаді платники Тернопілля спрямували на потреби армії 42,9 млн грн військового збору. Приріст цього платежу до аналогічного періоду 2021 року склав 3,1 млн грн або 8 відсотків.
Руслан Цвігун також нагадав, що платниками військового збору є фізичні особи – резиденти та нерезиденти, які отримують доходи в Україні, а його ставка становить 1,5% доходів, що підлягають оподаткуванню.
«Необхідно мати на увазі, що українська армія отримуватиме стабільні кошти для вирішення нагальних питань лише завдяки легальній праці, – зазначив податківець. – Тому закликаю роботодавців не допускати фактів «тіньової» зайнятості. Адже не оформлені належним чином трудові відносини позбавляють соціальних гарантій найманих працівників, знижують доходи бюджетів, а відтак і можливість зміцнення обороноздатності країни».
Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області
