Новини ОДПС
Чи необхідно ФОП – платнику єдиного податку, який здійснює продаж продовольчих товарів та/або напоїв (не підакцизних товарів) за допомогою торгівельних автоматів (вендингових автоматів), застосовувати РРО/ПРРО, або КОРО та РК?
Згідно з пп. 1, 2 та 3 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО (далі – програмні РРО) зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом № 265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (далі – РК);
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений ПРРО QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);
фізичні особи – підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім, зокрема, підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів,) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги;
застосовувати РРО, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій (далі – Реєстр РРО), та/або ПРРО з додержанням встановленого порядку їх застосування.
Відповідно до ст. 2 Закону № 265 РРО – пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До РРО належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп’ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Автомат з продажу товарів (послуг) – це РРО, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості та створює контрольну стрічку в електронному вигляді.
Вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор – це РРО, призначений для забезпечення реалізації фіскальних функцій у складі програмно-технічного комплексу самообслуговування, автоматів з продажу товарів (послуг) тощо.
Згідно з п. 6 ст. 9 Закону № 265 РРО та/або ПРРО та розрахункові книжки (далі – РК) не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) платниками єдиного податку (фізичними особами – підприємцями), які не застосовують РРО та/або ПРРО відповідно до Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ).
Відповідно до п. 296.10 ст. 296 ПКУ РРО та/або ПРРО не застосовуються платниками єдиного податку першої групи.
Крім того, п. 1 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій (далі – Перелік), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 року № 1336 із змінами та доповненнями (далі – Постанова № 1336) встановлено, що суб’єкти підприємницької діяльності у тому числі фізичні особи – підприємці, які сплачують єдиний податок, мають право здійснювати розрахунки без застосування РРО та/або ПРРО з використанням РК та книг обліку розрахункових операцій (далі – КОРО) при здійсненні роздрібної торгівлі на території села, селища товарами (крім підакцизних товарів).
Пункт 1 Переліку не застосовується за наявності хоча б однієї з таких умов:
така роздрібна торгівля здійснюється в торговельному об’єкті, в якому також здійснюється торгівля підакцизними товарами;
такими фізичними особами – підприємцями також здійснюється дистанційна торгівля, зокрема, через Інтернет;
сільськими, селищними, міськими радами прийнято рішення про обов’язкове застосування на території села, селища РРО та/або ПРРО для форм і умов проведення діяльності, визначених у п. 1 Переліку.
Згідно з п. 2 Постанови № 1336 установлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування РРО та/або ПРРО є обов’язковим, для форм та умов проведення діяльності, зокрема, визначених у:
п. 1 Переліку – 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, на один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів).
Враховуючи викладене, якщо фізична особа – підприємець – платник єдиного податку здійснює продаж продовольчих товарів та/або напоїв (не підакцизних товарів) за допомогою торгівельних автоматів (вендингових автоматів), в яких вбудовані електронні контрольно-касові реєстратори, що включені до Реєстру РРО, то КОРО та РК не застосовуються.
Реєстр РРО, що розміщений на вебпорталі ДПС за посиланням: «Головна/Довідники, Реєстри, Переліки/Реєстри», містить декілька моделей РРО (вбудованих електронних контрольно-касових реєстраторів) від різних виробників, для яких передбачено сферу застосування – використання в автоматах з продажу товарів (послуг).
Водночас суб’єкт господарювання може прийняти рішення щодо використання в автоматах з продажу товарів ПРРО.
Безкоштовні програмні рішення розміщені на вебпорталі ДПС за посиланнями: «Головна/Банер/Програмні РРО/(WEB, Android, iOS, Windows)».
Як новостворена ФОП, яка з дня її державної реєстрації в середині звітного року є платником ЄП четвертої групи, визначає загальне МПЗ за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь за податковий (звітний) рік, в якому сплачувався земельний податок, нарахований контролюючим органом, як ФО, за такі земельні ділянки?
Згідно з п.п. 14.1.114 прим. 2 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) мінімальне податкове зобов’язання – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить, зокрема, одній фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов’язанням.
Згідно з абзацами першим і п’ятим п.п. 170.14.3 п. 170.14 ст. 170 ПКУ визначення загального мінімального податкового зобов’язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.
Податкове повідомлення-рішення (далі – ППР) разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеному ст.42 ПКУ, до 01 липня року, наступного за звітним.
У разі державної реєстрації платника податку фізичною особою – підприємцем загальне мінімальне податкове зобов’язання за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які використовуються таким підприємцем для провадження господарської діяльності, розраховується таким платником у порядку, визначеному п. 177.14 ст. 177 та ст. 297 прим. 1 ПКУ, з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація фізичної особи – підприємця (абзац четвертий п.п. 170.14.3 п. 170.14 ст. 170 ПКУ).
Підпунктом 298.8.5 п. 298.8 ст. 298 ПКУ визначено, що зареєстровані в установленому порядку фізичні особи – підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для четвертої групи, вважаються платниками єдиного податку з дня державної реєстрації.
Згідно з п. 297 прим. 1.1 ст. 297 прим. 1 ПКУ платники єдиного податку – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.
У такому додатку, зокрема, зазначається загальна сума сплачених платником єдиного податку податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, та визначених, зокрема, відповідно до п.п. 297 прим. 1.5 ст. 297 прим. 1 ПКУ витрат на оренду земельних ділянок протягом податкового (звітного) року.
До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відноситься відповідно до абзацу щостого п.п. 297 прим. 1.5 ст. 297 прим. 1 ПКУ земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які використовуються такими платниками для здійснення підприємницької діяльності (у разі переходу в податковому (звітному) році на спрощену систему оподаткування із загальної).
Слід зазначити, що платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).
Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, до 01 липня поточного року ППР про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку (п. 286.5 ст. 286 ПКУ).
Форма податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 зі змінами та доповненнями (далі – Декларації).
Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік здійснюється у додатку 3 до Декларацій (далі – Додаток 3), який є її невід’ємною частиною.
Відповідно до формул, наведених у ст. 38 прим. 1 «Визначення мінімального податкового зобов’язання» ПКУ, згідно з приміткою 4 Додатка 3 у графі 8 «Кількість календарних місяців» Додатка 3 для розрахунку мінімального податкового зобов’язання щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена/не проведена, відображається показник щодо кількості календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (у т. ч. на умовах емфітевзису) платника єдиного податку четвертої групи.
Отже, новостворена фізична особа – підприємець, яка з дня її державної реєстрації в середині звітного року є платником єдиного податку четвертої групи, повинна самостійно визначити загальне мінімальне податкове зобов’язання за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які використовуються нею для провадження господарського діяльності за такий податковий (звітний) рік, з урахуванням приміток до Додатка 3 до Декларації, за період з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулася її державна реєстрація, по 31 грудня (включно) звітного року (у графі 8 «Кількість календарних місяців» Додатка 3 до Декларації зазначається кількість місяців у такому періоді).
Оскільки платник єдиного податку четвертої групи не є платником земельного податку за сільськогосподарські угіддя, що використовуються ним для ведення фермерського господарства, то до суми сплачених податків, зборів, платежів такого платника не включається сума сплаченого земельного податку, нарахованого контролюючим органом фізичній особі за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь.
Така сума сплаченого земельного податку буде врахована контролюючим органом в ППР, яке надсилається (вручається) фізичній особі (громадянину) до 01 липня року, наступного за звітним, разом з детальним розрахунком суми річного податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, за період з 01 січня звітного року по останній день місяця (включно), в якому фізична особа зареєструвалася фізичною особою – підприємцем.
Тернопіль з робочим візитом відвідала заступниця голови Держпраці України
Заступниця голови Держпраці Алла Горбатюк із робочим візитом відвідала Тернопіль. Зокрема посадовиця провела зустріч із фахівцями та керівництвом Головного управління ДПС у Тернопільській області.
На зустрічі також були присутні начальник Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Богдан Сагайдак та посадові особи Управління інспекційної діяльності у Тернопільській області.
Під час заходу учасники обговорили основні механізми та напрями співпраці між відомствами. Зокрема, щодо проведення роз’яснювальних заходів, спрямованих на запобігання випадкам незадекларованої праці, на детінізацію ринку праці, та наданні кваліфікованої методичної допомоги суб’єктам господарювання щодо роботи у правовому полі, із дотриманням трудового та податкового законодавства.
В.о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Руслан Цвігун та заступниця начальника відомства Марія Мельник розповіли присутнім про стан справ із детінізацією доходів громадян у Тернопільській області. Керівники обласної податкової зауважили, що фахівцями ГУ ДПС спільно з органами влади і місцевого самоврядування проводиться активна робота щодо виплати громадянам заборгованих зарплат, що в свою чергу зменшує заборгованість суб’єктів господарювання по сплаті єдиного внеску та податку на доходи фізичних осіб, а також щодо роботи підприємців в правовому полі – із державною реєстрацію і використанням касових апаратів при готівкових розрахунках із клієнтами та покупцями.
Наприкінці зустрічі присутні домовилися про подальшу активну співпрацю.
Бізнес Тернопільщини використовує у своїй роботі понад 14 тисяч касових апаратів
Станом на початок жовтня на території Тернопільської області платниками податків зареєстровано 14016 реєстраторів розрахункових операцій. З них класичних касових апаратів зареєстровано 4346 у 3041 суб’єкта господарювання, з яких 421 юридична особа та 2617 фізичних осіб. У вересні 2023 року платниками податків зареєстровано 410 та скасовано 117 РРО.
Програмних реєстраторів на території області станом на початок жовтня зареєстровано 9670 у 7181 суб’єкта господарювання. У тому числі ПРРО юридичних осіб – 191, ПРРО фізичних осіб – 6990. У вересні 2023 року платниками податків зареєстровано 2486 ПРРО та скасовано 193.
Принагідно нагадуємо, що згідно із Законом України №1017-ІХ від 01.12.2020 року, застосування РРО чи ПРРО при готівкових розрахунках з покупцями стало обов’язковим для усіх суб’єктів господарювання, окрім спрощенців першої групи, з 1 січня 2022 року. А в рамках дії Закону України №3219 від 30.06.2023 року уже з 1 жовтня 2023 року відновилося застосування штрафних санкцій за порушення представниками бізнесу використання реєстраторів розрахункових операцій (РРО) та програмних реєстраторів розрахункових операцій (ПРРО).
Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області
