Новини ОДПС
Загальна система оподаткування: уточнення помилок, що містяться в раніше поданій податковій декларації про майновий стан і доходи
Відповідно до п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) фізичні особи – підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація) за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені ПКУ для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб.
Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку (п. 50.1 ст. 50 ПКУ).
Форма податкової декларації та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.05.2022 № 143 зі змінами).
Уточнення (виправлення) сум податкового зобов’язання фізичних осіб – підприємців при самостійному виявленні помилок здійснюється у розд. VI «Розрахунок податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок у попередніх звітних періодах» податкової декларації, де вказується сума, на яку збільшується (зменшується) податкове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб або військового збору у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок.
При цьому, в рядку 23 розд. VI податкової декларації вказується сума штрафу, яка розраховується платником податку самостійно у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок згідно з п. 50.1 ст. 50 ПКУ.
Сума пені, нарахована платником податку у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення помилок відповідно до ст. 50 ПКУ, вказується у рядку 24 розд. VI податкової декларації відповідно до п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ, нарахування якої розпочинається після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання.
Водночас п.п. 69.38 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ визначено, що тимчасово, на період з 01 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», при самостійному виправленні платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених ст. 50 ПКУ, помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання, такий платник звільняється від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених п. 50.1 ст. 50 ПКУ, та пені.
Інформація, що зазначається у колонках 4-8 розд. І та 3-7 розд. ІІ податкової декларації з плати за землю при припиненні права власності або користування земельною ділянкою
Згідно з п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) плата за землю – це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (п. 287.1 ст. 287 ПКУ).
Форма податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2015 № 560 зі змінами та доповненнями (далі – Декларація).
У розділі І Декларації «Розрахунок суми земельного податку» відображаються:
у колонці 4 – серія та номер документа, який засвідчує/підтверджує право власності/користування земельною ділянкою або право на земельну частку (пай) (відображається послідовність букв та цифр правовстановлюючого документа, наприклад серія та номер державного акта на земельну ділянку);
у колонці 5 – дата реєстрації прав власності/користування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (у разі наявності);
у колонці 6 – номер державної реєстрації прав власності/користування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (у разі наявності) – послідовність цифр.
у колонці 7 – зазначається частка днів у неповному місяці (прим. 12 Декларації);
у колонці 8 – зазначається кількість повних місяців володіння/користування земельною ділянкою.
У розділі ІІ Декларації «Розрахунок суми орендної плати» зазначаються:
у колонці 3 – дата укладання договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності;
у колонці 4 – номер укладеного договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності – послідовність цифр;
у колонці 5 – дата державної реєстрації прав оренди земельної ділянки;
у колонці 6 – номер державної реєстрації прав оренди земельної ділянки в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (у разі наявності) – послідовність цифр;
у колонці 7 – дата закінчення терміну дії договору оренди.
Всі дати зазначаються у такому форматі: дд.мм.рррр, де: дд – число місяця, мм – місяць, рррр – рік.
Інформація у колонках 3-4 розд. ІІ Декларації (послідовність цифр, дата) має відповідати інформації, зазначеній у договорі орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.
У разі припинення права власності або користування земельною ділянкою (в т. ч. оренди земельної ділянки державної або комунальної власності) колонки 4-8 розд. І та колонки 3-7 розд. ІІ уточнюючої Декларації заповнюються аналогічно, оскільки в уточнюючій Декларації зазначаються податкові зобов’язання за період наявності прав власності або користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або користування земельною ділянкою на підставі п. 46.4 ст. 46 ПКУ платник подає доповнення до уточнюючої Декларації з наданням інформації щодо державної реєстрації припинення цих прав.
Чи є базою нарахування єдиного внеску дохід гіг-спеціаліста у вигляді щорічної оплачуваної перерви, яка не є складовою винагороди за виконані гіг-спеціалістом роботи (надані послуги)
Преамбулою Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) встановлено, що законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон № 2464.
Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених Законом № 2464, або в частині, що не суперечить Закону № 2464 (частина перша ст. 2 Закону № 2464).
Платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці, такі як підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464).
Для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого) частини першої ст. 4 Закону № 2464, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 108/95), та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Водночас відповідно до ст. 3 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) дія КЗпП та законодавства про працю не поширюється на відносини між гіг-спеціалістами та резидентами Дія Сіті, визначеними Законом України від 15 липня 2021 року № 1667-ІХ «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 1667).
Так, організаційні, правові та фінансові засади функціонування правового режиму Дія Сіті, що запроваджується з метою стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні шляхом створення сприятливих умов для ведення інноваційного бізнесу, розбудови цифрової інфраструктури, залучення інвестицій, а також талановитих спеціалістів, визначені Законом № 1667.
Згідно з пп. 4-7 ст. 21 розд. V Закону № 1667 гіг-спеціаліст має право на щорічну оплачувану перерву у виконанні робіт (наданні послуг) тривалістю 17 робочих днів, якщо гіг-контрактом не визначено більшу тривалість такої перерви.
Гіг-спеціаліст може реалізувати своє право на щорічну оплачувану перерву у виконанні робіт (наданні послуг) лише після спливу шести безперервних місяців виконання робіт (надання послуг) за гіг-контрактом, якщо гіг-контрактом не визначено коротший строк.
Щорічна оплачувана перерва у виконанні робіт (наданні послуг) на розсуд гіг-спеціаліста може бути поділена на частини будь-якої тривалості.
Витрати, пов’язані з оплатою щорічної оплачуваної перерви у виконанні робіт (наданні послуг), здійснюються за рахунок коштів резидента Дія Сіті у порядку, визначеному гіг-контрактом.
Особливі умови сплати єдиного внеску платниками – резидентами Дія Сіті визначені частиною 14 прим. 1 ст. 8 Закону № 2464, згідно з якими єдиний внесок для такого платника, який у календарному місяці відповідав вимогам, визначеним пп. 2 та 3 частини першої, п. 10 частини другої ст. 5 Закону № 1667, встановлюється:
а) на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону № 108/95, – у розмірі мінімального страхового внеску;
б) на суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за гіг- контрактами, укладеними у порядку, передбаченому Законом № 1667, – у розмірі мінімального страхового внеску.
За виконані протягом місяця роботи (надані послуги) гіг-спеціалісту виплачується винагорода у розмірі, порядку та строки, визначені сторонами в гіг-контракті з урахуванням положень Закону № 1667. Розмір винагороди за гіг-контрактом може встановлюватися за період або розраховуватися залежно від обсягу виконаних робіт (наданих послуг) чи кількості часу, витраченого на їх виконання (надання) (ст. 19 Закону № 1667).
Оскільки дохід у вигляді щорічної оплачуваної перерви, яка згідно з гіг-контрактом укладена між гіг-спеціалістом та резидентом Дія Сіті у порядку, передбаченому Законом № 1667, не є складовою винагороди за виконання гіг-спеціалістом роботи (надання послуг), а дія КЗпП та законодавства про працю не поширюється на відносини між гіг-спеціалістами та резидентами Дія Сіті, то такий дохід не є базою нарахування єдиного внеску.
Чи необхідно СГ, які використовують платіжні термінали, застосовувати РРО/ПРРО при продажу страв у їдальнях і буфетах загальноосвітніх навчальних закладів під час навчального процесу
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) та/або програмних РРО (далі – ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265). Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг та застосування РРО/ПРРО встановлено ст. 3 Закону № 265.
Разом з тим п. 11 ст. 9 Закону № 265 визначено, що суб’єктам господарювання надано право не застосовувати РРО/ПРРО та розрахункові книжки при продажу страв та безалкогольних напоїв у їдальнях і буфетах загальноосвітніх навчальних закладів і професійно-технічних навчальних закладів під час навчального процесу.
Відповідно до частин двадцять восьмої та двадцять дев’ятої ст. 38 Закону України від 30 червня 2021 року № 1591-IX «Про платіжні послуги» із змінами та доповненнями торговці зобов’язані забезпечувати можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги), у тому числі за допомогою електронних платіжних засобів та/або платіжних застосунків, та/або платіжних пристроїв.
Отже, суб’єкти господарювання, у тому числі фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку, які використовують платіжні термінали, при продажу страв та безалкогольних напоїв у їдальнях і буфетах загальноосвітніх навчальних закладів під час навчального процесу, мають право проводити розрахунки без застосування РРО/ПРРО та розрахункових квитанцій, за умови не здійснення реалізації товарів іншого асортименту, крім страв та безалкогольних напоїв незалежно від того, що на інших господарських одиницях суб’єкт господарювання використовує РРО/ПРРО та розрахункові квитанції.
Тернопільщина: на підтримку ЗСУ платники податків спрямували 459 млн грн військового збору
Упродовж січня-листопада цього року до бюджету надійшло 459 млн грн військового збору. Надходження перевищили показник одинадцяти місяців минулого року на 44 млн гривень.
Лише у листопаді наші краяни сплатили 43,4 млн грн «патріотичного» збору, що на 500 тис. грн більше, ніж за відповідний період минулого року.
Принагідно нагадуємо, що військовий збір запроваджено в Україні з серпня 2014 року як додаткове джерело фінансування і підтримки армії. Ставка цього платежу становить 1,5% доходів, що підлягають оподаткуванню. Платниками військового збору є фізичні особи – резиденти та нерезиденти, які отримують доходи в Україні. Відповідальними за нарахування збору до бюджету є роботодавці, що нараховують доходи у вигляді заробітної плати на користь платника податків.
Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області
