Новини ОДПС
Коли починається відлік строку давності та чи подовжується строк давності на період дії карантину та воєнного стану при самостійному виправленні помилок, що містяться у раніше поданій звітності
Відповідно до абзацу першого п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або при наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 ПКУ).
Згідно з абзацами першим та другим п. 50.1 ст. 50 ПКУ якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Абзацами першим та другим п. 102.1 ст. 102 ПКУ визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня – у разі проведення перевірки операції відповідно до ст.ст. 39 і 39 прим. 2 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 ПКУ, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
При поданні платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня – у разі проведення перевірки відповідно до ст.ст. 39 і 39 прим. 2 ПКУ) з дня подання уточнюючого розрахунку до такої декларації.
Слід зауважити, що п. 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПКУ.
При цьому дію п. 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».
Водночас п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Так, відповідно до п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, тимчасово, до 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Отже, при самостійному виправленні помилок, що допущені платником у раніше поданій звітності (у т. ч. уточнюючій), встановлений строк давності починається:
з дня, наступного за днем граничного терміну подання звітної податкової декларації, показники якої уточнюються, – у разі своєчасного її подання у терміни, визначені ПКУ;
з дня, наступного за днем фактичного подання звітної податкової декларації, показники якої уточнюються, – у разі її подання після граничного терміну, визначеного ПКУ.
При цьому строк давності для самостійного виправлення помилок, що допущені платником у раніше поданій звітності, подовжується на період його зупинення з 18 березня 2020 року до 31 липня 2023 року (включно), оскільки з 01.08.2023 відновлено перебіг строку давності.
Необхідні документи для одержання ліцензії на виробництво дистилятів
Згідно зі ст. 2 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 481) виробництво спиртових дистилятів здійснюється суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) незалежно від форми власності, які мають відповідну ліцензію на виробництво спиртових дистилятів.
Відповідно до ст. 1 Закону № 481 спиртовий дистилят – це спирт, отриманий шляхом дистиляції (перегонки) після спиртового бродіння сільськогосподарської продукції, який не має характеристик спирту етилового, зберігає аромат і смак використаної сировини та відповідає товарній позиції 2208 згідно з УКТ ЗЕД.
Ліцензія на виробництво спирту видається підприємствам, що мають встановлені та безперервно функціонуючі цілодобові системи відеоспостереження за виробництвом та відпуском продукції. Відключення, припинення функціонування або невстановлення на всіх етапах виробництва та відпуску цілодобових систем відеоспостереження є підставою для відмови у видачі ліцензії або анулювання ліцензії.
Статтею 2 Закону № 481 встановлено, що виробництво спиртових дистилятів здійснюється за наявності місць зберігання, внесених до Єдиного реєстру.
Статтею 1 Закону № 481 визначено, що місце зберігання – це місце, яке використовується для зберігання спиртових дистилятів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Малі виробництва дистилятів – це суб’єкти господарювання (у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють виробництво спиртових дистилятів на обладнанні, виробничі потужності якого не перевищують 20000 декалітрів у перерахунку на 100-відсотковий спирт за календарний рік, та спиртних напоїв із використанням спиртових дистилятів виключно власного виробництва (не придбаних), з подальшим їх розливом у споживчу тару та реалізацією, об’єм реалізації яких не перевищує 10000 декалітрів за календарний рік. Матеріально-технічна база малих виробництв дистилятів має відповідати вимогам, встановленим ст. 2 прим. 3 Закону № 481.
Малі виробництва дистилятів не можуть бути пов’язаними особами у значенні, наведеному в п.п. 14.1.159 п.п. 14.1 п. 1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ), з іншими виробниками дистилятів, про що зазначається в заяві про видачу ліцензії.
До спиртових дистилятів відносяться спирт коньячний, спирт плодовий, дистилят виноградний спиртовий, спирт-сирець плодовий, зерновий, винний, пивний дистиляти та інші спиртові дистиляти, передбачені законодавством.
Спиртний напій – це напій алкогольний, призначений для споживання людиною, міцністю від 15 % об. (включно із спиртними напоями категорії «яєчний лікер» міцністю від 14 % об.), одержаний в один із таких способів або шляхом їх поєднання:
дистиляція отриманих шляхом природного спиртового бродіння продуктів із сільськогосподарської продукції з додаванням або без додавання ароматизаторів чи ароматичних харчових продуктів;
мацерація або подібна обробка рослинної сировини у спирті етиловому із сільськогосподарської продукції та/або спиртовому дистиляті із сільськогосподарської продукції, та/або спиртному напої;
додавання (окремо або в поєднанні) ароматизаторів, ароматичних харчових продуктів, барвників, підсолоджувачів та/або іншої сільськогосподарської продукції, та/або харчових продуктів, інших інгредієнтів, використання яких у виробництві спиртних напоїв дозволено законодавством, до спирту етилового та/або спиртового дистиляту, та/або спиртного напою.
Малі виробництва дистилятів здійснюють виробництво та розлив у споживчу тару спиртних напоїв виключно власного виробництва (не придбаних).
Відповідно до ст. 3 Закону № 481 ліцензії на виробництво спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів видається за поданою нарочно, поштою або в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, заявою суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додаються:
копії засновницьких документів;
атестат виробництва, виданий центральним органом виконавчої влади, уповноваженим відповідно до законодавства, а для малих виробництв виноробної продукції та малих виробництв дистилятів – зареєстрована декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства;
договір з акредитованою відповідно до законодавства лабораторією (у разі відсутності власної акредитованої лабораторії);
документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
У заяві на видачу ліцензії на виробництво спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, алкогольних напоїв без додавання спирту (вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових) та тютюнових виробів і пального зазначається визначена законом інформація.
На виробництво спирту етилового неденатурованого, спирту етилового денатурованого, спирту етилового-сирцю, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, видаються окремі ліцензії на кожен вид діяльності, а в ліцензіях на виробництво алкогольних напоїв, також зазначаються коди 2103 90 30 00, 2106 90, 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД залежно від виду продукції, що вироблятиметься. У ліцензії також зазначаються адреси місць провадження діяльності.
Ліцензії на виробництво спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу та алкогольних напоїв видаються суб’єктам господарювання (у тому числі іноземним суб’єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які на момент подання заяви про видачу ліцензії є власниками або відповідно до інших не заборонених законодавством підстав володіють та/або користуються приміщеннями та обладнанням, що забезпечують повний технологічний цикл виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу та алкогольних напоїв, за умови, що використання таких приміщень та обладнання здійснює тільки один суб’єкт господарювання (у тому числі іноземний суб’єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).
Ліцензії видаються за умови обов’язкової реєстрації суб’єкта господарювання відповідно до вимог п. 63.3 ст. 63 ПКУ.
Підпунктом 17.1.13 п. 17.1 ст. 17 ПКУ передбачено, що платник податків має право самостійно обирати спосіб взаємодії з контролюючим органом в електронній формі через Електронний кабінет, якщо інше не встановлено ПКУ.
Порядок функціонування Електронного кабінету визначається наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 637, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.08.2017 за № 942/30810 (зі змінами).
Вхід до Електронного кабінету здійснюється за адресою: https://cabinet.tax.gov.ua, а також через вебпортал ДПС.
Доступ до приватної частини Електронного кабінету надається після проходження користувачем електронної ідентифікації онлайн з використанням кваліфікованого електронного підпису будь-якого Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, через Інтегровану систему електронної ідентифікації – id.gov.ua (MobileID та BankID), за допомогою Дія Підпис або «хмарного» кваліфікованого електронного підпису.
Меню «Листування з ДПС» приватної частини Електронного кабінету дозволяє платнику надіслати лист, який містить заяву та документи необхідні для отримання малим виробником дистилятів ліцензії на право виробництва спиртових дистилятів.
Форма підготовки такої кореспонденції передбачає вибір таких реквізитів: регіон в якому знаходиться орган ДПС, орган ДПС, до якого направляється лист, тип документу (із списку обирається «Лист»), тематика (із списку обирається «Ліцензування певних видів господарчої діяльності»), а також передбачає заповнення короткого змісту та завантаження сканованого документу (файл повинен бути у форматі pdf із обмеженням розміру не більше 5 МБ).
Інформацію щодо отримання та дати реєстрації листа в органі ДПС платник податків може переглянути у вкладці «Вхідні» меню «Вхідні/вихідні документи» приватної частини Електронного кабінету.
Податкова декларація про майновий стан і доходи: основні випадки подання
Відповідно до норм розділу IV Податкового кодексу України (далі – ПКУ) обов’язок щодо подання податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація) у платників податків виникає при отриманні:
окремих видів доходів, що не підлягають оподаткуванню при виплаті, але не звільнених від оподаткування (п. п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 ПКУ);
доходів від особи, яка не є податковим агентом (від інших фізичних осіб (резидентів або нерезидентів)) (п. п. 168.2.1 п.168.2 ст. 168 ПКУ);
іноземних доходів (п. п. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 ПКУ).
від підприємницької діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування (ст. 177 ПКУ);
від здійснення незалежної професійної діяльності (ст. 178 ПКУ).
та в інших випадках, передбачених ПКУ.
Також зобов’язані подати декларації:
іноземці, які за результатами звітного року набули статус у резидента України, які мають відобразити у податковій декларації доходи з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи (п.п. 170.10.4 п. 170.10 ст.170 ПКУ);
платники податку – резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, не пізніше 60 календарних днів, що передують виїзду (п. 179.3 ст. 179 ПКУ).
Водночас громадяни, які мають право на податкову знижку, подають податкову декларацію.
Разом з тим відповідно до п. 179.2 ст. 179 ПКУ подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо платник податку отримував:
доходи, у тому числі іноземні доходи, які згідно з Кодексом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;
доходи виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу;
доходи від операцій продажу (обміну) майна, дарування, дохід від яких відповідно до Кодексу не оподатковується, оподатковується за нульовою ставкою та/або з яких при нотаріальному посвідченні договорів, був сплачений податок відповідно до цього розділу;
доходи у вигляді об'єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до п.174.3 ст. 174 ПКУ.
Також податкова декларація не подається у випадках, прямо передбачених Кодексом.
Якщо платник податку зобов'язаний подавати податкову декларацію відповідно до інших положень ПКУ, то в ній поряд з іншими доходами зазначаються доходи, передбачені п. 179.2 ст. 179 ПКУ.
Крім того, платники податку мають право подати податкову декларацію з метою використання права на податкову знижку.
Чи є можливість в «ПРРО ДПС» відображати у рядку 1 «найменування суб’єкта господарювання» фіскального чека абревіатуру «ФОП»?
Обов’язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги) (далі – фіскальний чек) визначені п. 2 розд. II Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 із змінами та доповненнями (далі – Положення № 13), яким передбачено, що у фіскальному чеку зазначаються обов’язкові реквізити, зокрема, найменування суб’єкта господарювання (рядок 1).
При цьому, абзацом восьмим п. 2 розд. 1 Положення № 13 визначено, що найменування суб’єкта господарювання – найменування юридичної особи або прізвище, ініціали фізичної особи – підприємця, які зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР). Дозволяється використовувати в назві загальноприйняті скорочення, наприклад, ТОВ (товариство з обмеженою відповідальністю), ПП (приватне підприємство) тощо.
У рядку 1 фіскального чека, який створений «ПРРО ДПС», відображаються дані про «найменування суб’єкта господарювання» відповідно до даних, що зазначені у ЄДР.
Днями під час онлайн дописів цікавилися набуттям або підтвердженням статусу платника єдиного податку с/г товаровиробника
Нещодавно у Головному управлінні ДПС у Тернопільській області відбулася Інтернет-конференція спільно з інформаційним порталом 0352.ua на тему «Набуття або підтвердження статусу платника єдиного податку с/г товаровиробника». В онлайн режимі з платниками спілкувалася заступниця начальника управління – начальниця відділу адміністрування податку на прибуток, неприбуткових установ і організацій та спрощеної системи оподаткування управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Тернопільській області Ольга Кондратюк.
Посадовицю запитували про Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 09.11.2023 № 1935 (далі – Наказ № 1935), яким внесено зміни до Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробника, подання якого є обов’язковим при набутті або підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи.
Так, наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування – 05.01.2024. Згідно із загальним правилом, визначеним Податковим кодексом України (далі – ПКУ), до затвердження нових форм декларацій (розрахунків) діють чинні форми декларацій (розрахунків). Водночас враховуючи вимоги п. 46.6 ст. 46 ПКУ, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробника – це інформаційне декларування, яке містить економічні відомості про суб’єктів оподаткування, що не стосуються обчислення податків, тому нова форма такого Розрахунку, діюча відповідно до Наказу № 1935, є чинною у 2024 році.
Державна податкова служба рекомендує платникам єдиного податку четвертої групи подати до 20 лютого 2024 року розрахунок по новій формі звітності, а платникам, які вже подали, надати новий звітний розрахунок.
Посадовиця зауважила, що зміни до Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробника за новою формою звітності надають можливість платнику скоригувати загальну суму доходу сільськогосподарського товаровиробника під кредитні резерви, що, в свою чергу, вплине на розмір частки сільськогосподарського товаровиробництва та на можливість залишення платника на спрощеній системі оподаткування.
Під час годинного онлайн спілкування Ольга Кондратюк нагадала, що четверту групу можуть обрати сільськогосподарські товаровиробники, в яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Запитували й про можливість платниками єдиного податку четвертої групи надавати фінансову допомогу; чи можна здійснювати бартерні операції; як платнику єдиного податку третьої групи можна перейти на четверту групу з наступного календарного року.
Цікавилися, чи може бути підтверджено статус платника єдиного податку четвертої групи сільськогосподарському товаровиробнику – юрособою, якщо внаслідок виникнення обставин непереборної сили не дотримується вимога щодо розміру частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік. Посадовиця зауважила, за умови подання платником разом з податковою звітністю копії рішення обласної ради про наявність обставин непереборної сили в регіоні, де платник здійснює свою діяльність та є постраждалим внаслідок дії таких обставин.
В онлайн режимі запитали, чи включаються до об’єкта оподаткування юрособи – платника єдиного податку четвертої групи площі орендованих земель, які фактично використовуються платником, але договори оренди яких не зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку. Так, податковим законодавством не визначено обов’язку щодо включення до об’єкту оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи лише площі сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), щодо яких договори оренди зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку.
Понад 35 млн грн податку на нерухоме майно надійшло до місцевих бюджетів Тернопільщини
Упродовж січня цього року власники нерухомості сплатили до місцевих бюджетів Тернопілля 35 млн 2,4 тис. грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Це на 1,6 млн грн більше, ніж у січні минулого року.
Основна сума сплаченого платежу припадає на власників нерухомості – юридичних осіб. Вони спрямували на розвиток територіальних громад краю майже 28,2 млн грн податку на нерухоме майно.
Жителі області перерахували за нерухомість протягом січня 6,8 млн грн цього платежу.
Нагадаємо, надходження від податку на нерухоме майно у повній сумі спрямовуються до місцевих бюджетів, тож є одним з важливих бюджетоформуючих платежів громад. Ставку податку на нерухомість встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від типу об’єктів та їх місцезнаходження у відсотках до мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року, та не може перевищувати 1,5 відсотка за 1 квадратний метр.
Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області
