Новини ОДПС
До якого органу необхідно звернутись ФОП – платнику ЄП другої-четвертої груп для отримання даних щодо нормативної грошової оцінки землі з метою обчислення загального мінімального податкового зобов’язання?
Відповідно до абзаців першого-третього п. 297 прим. 1.1 ст. 297 прим. 1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платники єдиного податку – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.
У такому додатку, зокрема, зазначаються:
кадастрові номери земельних ділянок, які використовуються такими платниками для здійснення підприємницької діяльності, та для яких визначається мінімальне податкове зобов’язання (далі – МПЗ), їх нормативна грошова оцінка та площа таких земельних ділянок.
Підпунктом 14.1.114 прим. 2 п. 14.1 ст. 14 ПКУ встановлено, що МПЗ – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним МПЗ.
МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена обчислюється за формулою, наведеною у п. 38 прим. 1.1 ст. 38 прим. 1 ПКУ, елементом якої є нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого ПКУ для справляння плати за землю.
МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена обчислюється за формулою, наведеною у п. 38 прим. 1.2 ст. 38 прим. 1 ПКУ, елементом якої є нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого ПКУ для справляння плати за землю.
Згідно з частиною першою ст. 193 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) державний земельний кадастр – єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.
Ведення Державного земельного кадастру здійснюється відповідно до Закону України від 07 липня 2011 року № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 3613) (ст. 204 ЗКУ).
Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (абзац перший частини першої ст. 9 Закону № 3613).
Відповідно до частини першої ст. 15 Закону № 3613 до Державного земельного кадастру включаються, зокрема, відомості про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.
Згідно з п. 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 зі змінами та доповненнями ведення Державного земельного кадастру здійснює Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі – Держгеокадастр) та його територіальні органи.
Враховуючи вищенаведене, для отримання даних щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок та нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з метою обчислення загального мінімального податкового зобов’язання фізичній особі – підприємцю – платнику єдиного податку другої-четвертої груп необхідно звернутись до територіального органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки.
Особливості нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у період дії воєнного стану
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464).
Відповідно до п. 4, п. 5 та п. 5 1 частини першої статті 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є:
- фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів);
- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;
- члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.
Законом України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464, а саме доповнено пунктом:
«9 19. Тимчасово, з 1 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом дванадцяти місяців після припинення або скасування воєнного стану, особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 Закону №2464, мають право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе. При цьому положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464 щодо таких періодів для таких осіб не застосовується.
При цьому такими особами розрахунок єдиного внеску у складі податкової декларації не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого цього пункту єдиний внесок не нараховувався, не обчислювався та не сплачувався».
Враховуючи зазначене вище, такі платники мають право не подавати розрахунок єдиного внеску складі податкової декларації за період, в якому відповідно до абзацу першого п. 919 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 єдиний внесок не нараховувався, не обчислювався та не сплачувався.
Проте до платників єдиного внеску, які обчислять і нарахують єдиний внесок та подадуть до контролюючого органу звітність, що містить інформацію щодо сум нарахованого єдиного внеску, та при цьому не сплатять самостійно визначені зобов’язання, з 01.08.2023 року контролюючим органом будуть застосовуватись заходи впливу та стягнення визначені частиною одинадцятою ст. 25 Закону № 2464.
Якщо платники скористалися нормами п. 919 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 та при цьому подали розрахунок єдиного внеску (Додаток ЄСВ 1, Додаток 1) у складі податкової декларації з типом «Звітна» з нульовими показниками, то подавати податкову декларацію з типом «Звітна нова» («Уточнююча») без розрахунку єдиного внеску (Додаток ЄСВ 1, Додаток 1) не потрібно.
Які документи необхідні для отримання податкової знижки при переобладнанні транспортного засобу
Згідно з п.п. 166.3.7 п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, нарахованого у вигляді заробітної плати, зменшеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ, фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати у вигляді суми коштів, сплачених платником податку у зв’язку із переобладнанням транспортного засобу, що належить платникові податку, з використанням у вигляді палива моторного сумішевого, біоетанолу, біодизелю, стиснутого або скрапленого газу, інших видів біопалива.
Підпунктом 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПКУ визначено, що до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема, квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності, в яких обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги).
Відповідно до п.п. 166.2.2. п. 166.2 ст. 166 ПКУ копії зазначених у п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПКУ документів (крім електронних розрахункових документів) надаються разом з податковою декларацією про майновий стан і доходи (далі – Декларація), а оригінали цих документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого ПКУ.
Якщо відповідні витрати підтверджені електронним розрахунковим документом, платник податків зазначає в Декларації лише реквізити електронного розрахункового документа.
Для документального підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки, контролюючий орган не має права вимагати від платника податку надання документів та/або їх копій, які містяться в автоматизованих інформаційних і довідкових системах, реєстрах, банках (базах) даних органів державної влади та/або органів місцевого самоврядування, інформація з яких безоплатно отримується контролюючими органами відповідно до ПКУ та міститься в інформаційних базах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (п.п. 166.2.3 п. 166.2 ст. 166 ПКУ).
При цьому, процедура переобладнання транспортних засобів, зокрема, для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива, встановлена Порядком переобладнання транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2010 року № 607 із змінами та доповненнями, відповідно до п. 13 якого після переобладнання транспортного засобу власник або його представник обирає організацію з оцінки відповідності та подає заяву про проведення оцінювання відповідності транспортного засобу, що переобладнаний, вимогам правил, нормативів і стандартів України, а також умовам (вимогам), викладеним у документі про погодження. За результатами такого оцінювання видається:
сертифікат відповідності – для переобладнаних автобусів та транспортних засобів, які переобладнані (за винятком транспортних засобів, переобладнаних для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива) суб’єктом господарювання, що має нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання і свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;
акт технічної експертизи або сертифікат відповідності – для транспортних засобів, що переобладнані в індивідуальному порядку, а також для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива.
На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов’язані пред’являти документи і відомості, пов’язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку на доходи фізичних осіб, та підтверджувати необхідними документами, достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку (п.п. «в» п. 176.1 ст. 176 ПКУ).
Отже, фізична особа, яка здійснила переобладнання транспортного засобу та використовує біопаливо (біоетанол, біодизель, стиснутий або скраплений газ та інші види біопалива) з метою отримання податкової знижки повинна подати документи, які підтверджують витрати, здійснені для переобладнання транспортного засобу, сертифікат відповідності для транспортного засобу, що був переобладнаний, та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).
Власники елітних авто сплатили до місцевих бюджетів Тернопільщини у січні понад 500 тис. гривень
Упродовж січня цього року до місцевих бюджетів області надійшло 513,2 тис. грн транспортного податку. Це перевищило надходження цього майнового платежу у січні минулого року на 317,7 тис. грн, або ж більш як у 2,5 рази.
З усієї суми надходжень майже 325,7 тис. грн податку сплатили юридичні особи. Громадяни – власники елітних автомобілів перерахували 187,5 тис. грн транспортного платежу.
Нагадаємо, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (у 2024 році – 2 млн 662,5 тис. грн).
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 тис. грн за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.
Загалом у цьогорічному переліку авто, що підлягають під оподаткування, 184 моделі таких марок, як Aston Martin, Audi, Bentley, BMW, Caddilac, Jaguar, Land Rover, Lexus, Maserati, Mersedes-Benz, Porshe, Rivian, Tesla.
Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області
