Новини ОДПС
Чи можна за наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пивом здійснювати продаж інших алкогольних напоїв
Відповідно до п.п. 14.1.5 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) та абзацу сьомого ст. 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» із змінами і доповненнями (далі – Закон № 481) алкогольні напої – продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відс. об’ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу «живого» бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відс. об’ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.
Згідно з п.п. 14.1.144 п. 14.1 ст. 14 ПКУ пиво – насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відс. об’ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203 00.
Отже, пиво відноситься до алкогольних напоїв, а відповідно до ст. 15 Закону № 481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин, а для малих виробників виноробної продукції алкогольних напоїв без додавання спирту: вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), може здійснюватися суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Водночас відповідно до ст. 1 Закону № 481 місце торгівлі – місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пива – без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, – торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій та/або програмними реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.
Разом з тим, суб’єкти господарювання (у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) при здійсненні господарської діяльності мають враховувати норми ст. 15 прим. 3 Закону № 481, якою встановлені обмеження обмеження щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння.
Враховуючи викладене, чинним законодавством не передбачено отримання окремих ліцензій на роздрібну торгівлю пивом та іншими алкогольними напоями. Ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями є документом, що надає право здійснювати діяльність з реалізації алкогольних напоїв за визначеним місцем торгівлі. При цьому суб’єкт господарювання, який отримав ліцензію на продаж пива у місці торгівлі площею менше 20 кв. метрів, не має права здійснювати продаж інших алкогольних напоїв у такому місці торгівлі.
Чи можна ФОПу – платнику єдиного податку проводити розрахунки з оренди машин через РРО/ПРРО, який зареєстрований на господарську одиницю, де він надає перукарські послуги?
Відповідно до ст. 2 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» місце проведення розрахунків – місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Процедура реєстрації ПРРО в контролюючих органах регулюється Порядком реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2020 № 317, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.07.2020 за № 635/34918 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547» (далі – Порядок № 317).
Для реєстрації ПРРО складається заява про реєстрацію програмних реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1-ПРРО (далі – заява № 1-ПРРО).
У розд. 3 «Дані щодо господарської одиниці» заяви № 1-ПРРО зазначаються: ідентифікатор об’єкта оподаткування або об’єкта, пов’язаного з оподаткуванням або через який провадиться діяльність (далі – об’єкт оподаткування), код території, назва господарської одиниці, адреса розміщення господарської одиниці, які заповнюються згідно з даними повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП (далі – повідомлення № 20-ОПП), поданим до контролюючого органу відповідно до вимог та у порядку згідно з п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України та розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі – Порядок № 1588).
Згідно з п. 2 розд. IV Порядку № 317 ПРРО може застосовуватись лише в тій господарській одиниці, дані про яку внесені до Реєстру ПРРО щодо такого ПРРО.
Назва та адреса господарської одиниці є обов’язковими реквізитами фіскального чеку згідно з п. 2 розд. II Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов’язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)».
Абзацом третім п. 2 розд. І Положення визначено, що господарська одиниця – це стаціонарний або пересувний об’єкт, у тому числі транспортний засіб, де реалізуються товари чи надаються послуги та здійснюються розрахункові операції.
Якщо суб’єкт господарювання має декілька окремих господарських одиниць, то на кожну господарську одиницю, де здійснюється продаж товарів/послуг, має бути зареєстровано щонайменше один РРО/ПРРО.
Якщо місце здійснення розрахунків за різними видами діяльності (надання послуг перукарнями та салонами краси, надання в оренду автотранспортних засобів) збігається, то для цілей подання повідомлення № 20-ОПП відбувається поділ об’єкта оподаткування (нерухомого майна (приміщення)), за його функціональним призначенням, на окремі дві його частини.
У такому випадку у повідомленні № 20-ОПП подається інформація про два окремих об’єкта оподаткування з урахуванням кожного окремого виду діяльності (одна частина приміщення – салон чи перукарня, інша – офіс), із зазначенням для кожного з них відповідного унікального ідентифікатора об’єкта оподаткування, сформованого у порядку зростання.
На кожен такий окремий об’єкт оподаткування (господарську одиницю) реєструється окремий ПРРО.
Стосовно автомобілів, які здаються в оренду, також має бути подане повідомлення № 20-ОПП. У випадку подання інформації про автомобілі може застосовуватись принцип укрупнення інформації, передбачений п. 8.4 розд. VIII Порядку № 1588, відповідно до якого можна подати інформацію з типом «автомобільні транспортні засоби» та зазначенням кількості таких транспортних засобів у графі «Реєстраційний номер об’єкта оподаткування» повідомлення № 20-ОПП, або інформацію про місце зберігання таких транспортних засобів, наприклад – автопарк, гараж тощо.
Яку податкову декларацію потрібно подавати з розрахунком загального МПЗ за податковий (звітний) рік, якщо ФОП протягом календарного року перебувала на різних системах оподаткування
Мінімальне податкове зобов’язання відповідно до п.п. 14.1.114 прим 2 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), це мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов’язанням.
Порядок визначення мінімального податкового зобов’язання встановлено ст. 38 прим. 1 ПКУ, якою, зокрема, визначено, що мінімальне податкове зобов’язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.
Відповідно до абзацу першого п. 177.14 ст. 177 та п. 297 прим. 1.1 ст. 297 прим. 1 ПКУ фізичні особи – підприємці на загальній системі оподаткування та платники єдиного податку – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які здійснюють виробництво власної сільськогосподарської продукції, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані у складі річної податкової декларації подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання.
Так, фізичні особи – підприємці на загальній системі оподаткування подають річну податкову декларацію про майновий стан і доходи за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859, яка передбачає заповнення окремого додатка «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік, що розраховується фізичними особами – підприємцями (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування) – власниками, орендарями, користувачами на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь».
Особливості визначення загального мінімального податкового зобов’язання платників єдиного податку визначено ст. 297 прим. 1 ПКУ.
Зокрема, п. 297 прим. 1. 1 ст. 297 прим. 1 ПКУ встановлено, що платники єдиного податку - власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.
Фізичні особи – підприємці на спрощеній системі оподаткування подають річну податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578, яка передбачає заповнення окремого додатка 2 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік».
Отже, враховуючи те, що розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання здійснюється в складі податкової звітності за податковий (звітний) рік, у разі, якщо фізична особа – підприємець протягом календарного року перебувала на загальній системі оподаткування та на спрощеній системі оподаткування, відповідний додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання подається фізичною особою – підприємцем в складі податкової звітності відповідно до системи оподаткування, на якій фізична особа – підприємець перебуває станом на кінець податкового (звітного) року за кількість календарних місяців володіння (користування) земельною ділянкою.
Тобто додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання подається у складі:
податкової декларації про майновий стан і доходи – у разі, якщо фізична особа – підприємець на кінець податкового (звітного) року перебуває на загальній системі оподаткування;
податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця – у разі, якщо фізична особа – підприємець на кінець податкового (звітного) року перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Про практичні поради для отримання довідки про відсутність заборгованості розповіли у ДПС області
У Головному управлінні ДПС у Тернопільській області нещодавно відбувся сеанс телефонного зв’язку «гаряча лінія» щодо обов’язкових вимог заповнення заяви для отримання довідки про відсутність заборгованості з платежів. На запитання платників податків відповідав начальник управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Тернопільській області Михайло Манастирський.
Під час годинного спілкування посадовець нагадав, що для отримання довідки про відсутність заборгованості по платежах, платник подає заяву за формою згідно з додатком 2 до Порядку надання довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, затвердженого наказом Мінфіну від 03.09.2018 року № 733.
Посадовця запитували про детальне заповнення пунктів 3, 4 заяви для отримання такої довідки. Де податківець зазначив, що у пункті 3 Заяви заявником вказується назва, номер та дата прийняття нормативно-правового акта, положеннями якого передбачено необхідність підтвердження відсутності у платника заборгованості з платежів, контроль за справляння, яких покладено на контролюючі органи. Такі вимоги містяться у численних законах України, нормативно-правових актах Кабінету Міністрів України, інших центральних органів виконавчої влади, тощо.
Так, у заяві має бути вказано вид відповідного акта законодавства (повний або скорочений варіант), його номер (реєстраційний індекс), дату прийняття (зазвичай зазначається цифровим або словесно-цифровим способом) та індивідуальну назву (зазначається у лапках).
При цьому неприпустимим є зазначення у пункті 3 заяви посилання виключно на Порядок №733 та/або наказ Міністерства фінансів України від 03.09.2018 №733.
У пункті 4 форми Заяви має бути зазначено найменування суб’єкта (підприємства, установи, організації), до якого (якої) буде подано Довідку.
Тому відсутність у пункті 4 Заяви інформації про особу, до якої буде подано Довідку – наприклад зазначення у пункті 4 Заяви: «за вимогою», «Не визначено», «тендерному комітету» або власної назви платника – є неприпустимим.
Михайло Манастирський при телефонному спілкуванні звернув увагу, якщо окремі реквізити поданої заяви заповнено некоректно, це є підставою у відмові прийнятті до розгляду такої заяви.
Запитували, які дії податківців, коли є податковий борг. Так, при наявності у платника податкового боргу та/або недоїмки зі сплати єдиного внеску, та/або заборгованості з платежів платнику готується лист (у довільній формі) з вмотивованою відмовою щодо надання довідки. Відмова у наданні довідки готується протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання заяви органом, до якого її було подано. Лист вручається особисто платнику (його законному чи уповноваженому представникові) або надсилається у встановленому порядку.
Податківець нагадав додзвонювачам, що в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області функціонує телефон «гарячої лінії» з питань податкового боргу та заборгованості з ЄВ (0352)434635.
Також для платників працює такий формат спілкування, як Комунікаційна податкова платформа tr.ikc@tax.gov.ua.
Під час телефонної розмови платники податків, які зателефонували на «гарячу лінію», отримали вичерпні відповіді та роз’яснення згідно з нормами чинного законодавства.
Майже 1,5 млн грн штрафних санкцій нарахували на Тернопільщині за порушення при торгівлі алкоголем, тютюном та пальним
Упродовж січня-лютого цього року фахівці Головного управління ДПС у Тернопільській області провели 130 перевірок суб’єктів господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним.
За результатами проведених перевірок встановлено 121 порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших нормативно-правових актів, що регулюють виробництво та обіг алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального. Зокрема:
- 17 фактів торгівлі тютюновими виробами за цінами вищими за встановлені максимально роздрібні ціни;
- 16 фактів роздрібної торгівлі тютюновими виробами з полиць самообслуговування;
- 16 фактів невидачі розрахункового документа (чеку), незабезпечення ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів;
- 7 фактів реалізації дитячого асортименту, що імітують тютюнові вироби;
- інші порушення.
Внаслідок перевірок підприємцям донараховано штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 млн 494,9 тис. гривень.
Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області
