Новини ОДПС
За який звітний період вперше подається додаток КІК до рядка 06.1 КІК Податкової декларації з податку на прибуток підприємств та звітні періоди для відображення в такому додатку
Згідно з п.п. 39 прим. 2.5.1 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) для цілей податкового контролю за оподаткуванням прибутку контрольованої іноземної компанії звітним (податковим) періодом є календарний рік або інший звітний період контрольованої іноземної компанії, що закінчується протягом календарного року.
Підпунктом 39-2.5.2 пункту 39-2.5 статті 39-2 ПКУ визначено, що контролюючі особи зобов’язані подавати Звіт про контрольовані іноземні компанії (далі – Звіт про КІК) до контролюючого органу одночасно з поданням, зокрема, річної Декларації за відповідний календарний рік засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
До Звіту про КІК в обов’язковому порядку додаються завірені належним чином копії фінансової звітності контрольованої іноземної компанії, що підтверджують розмір прибутку контрольованої іноземної компанії за звітний (податковий) рік. Якщо граничні строки підготовки фінансової звітності у відповідній іноземній юрисдикції спливають пізніше граничних строків подання, зокрема, річної Декларації, такі копії фінансової звітності контрольованої іноземної компанії подаються разом із річною Декларацією за наступний звітний (податковий) період.
Стаття 39 прим. 2 «Контрольовані іноземні компанії» ПКУ набрала чинності з 01 січня 2022 року відповідно до Закону України від 17 грудня 2020 року № 1117-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збору даних та інформації, необхідних для декларування окремих об’єктів оподаткування» (далі – Закон № 1117).
Водночас Законом № 1117 внесено зміни, зокрема, до п. 54 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, якими встановлено особливості застосування положень про оподаткування прибутку контрольованої іноземної компанії протягом перехідного періоду.
Так, відповідно до п. 54 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ першим звітним (податковим) роком для Звіту про КІК є 2022 рік (якщо звітний рік не відповідає календарному року – звітний період, що розпочинається у 2022 році). Контролюючі особи мають право подати Звіт про КІК за 2022 рік до контролюючого органу одночасно з поданням, зокрема, річної Декларації за 2023 рік із включенням зазначеного у такому звіті скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, що підлягає оподаткуванню в Україні, до показників відповідних декларацій за 2023 рік. При цьому штрафні санкції та/або пеня не застосовуються.
Форма Декларації затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897. Додаток КІК є невід’ємною складовою Декларації.
Отже, Додаток КІК до Декларації вперше може бути поданий у складі Декларації за 2023 рік.
Додаток КІК до Декларації заповнюється по кожній контрольованій іноземній компанії окремо.
При цьому, якщо контролюючі особи подають Звіт про КІК за 2022 рік одночасно з Декларацією за 2023 рік, то в Додатку КІК до Декларації за 2023 рік відображаються показники, зазначені у Звіті про КІК за 2022 рік.
Якщо контролюючі особи до Декларації за 2023 рік подають ще й Звіт про КІК за 2023 рік, то формується окремий Додаток КІК до Декларації за 2023 рік у якому відображаються показники, зазначені у Звіті про КІК за 2023 рік.
При цьому, до такої Декларації відповідно до п. 46.4 ст. 46 ПКУ подається доповнення складене за довільною формою, що вважатиметься невід’ємною частиною Декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання. Інформація щодо наявності доповнення зазначається у спеціально відведеному місці в Декларації.
Терміни для зберігання поданих документів, у тому числі податкової звітності до органів ДПС в облікових справах
Відповідно до п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), платник податків зобов’язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Пунктом 49.1 ст. 49 ПКУ визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Згідно з п. 1.6 розділу І Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462) (далі – Порядок № 1588), стосовно кожного платника податків, взятого на облік у контролюючому органі згідно з Порядком № 1588, формується облікова справа.
Пунктом 1.6 розділу І Порядку № 1588 визначено, що зберігання окремих документів та облікових справ здійснюється відповідно до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.04.2012 за № 571/20884 (далі – Перелік).
Пунктом 1.8 Переліку встановлено, що строки зберігання типових документів на електронних носіях відповідають строкам зберігання аналогічних документів на паперових носіях .
Відповідно до Переліку строк зберігання 5 років мають, зокрема, наступна податкова звітність, а саме:
- звіти суб’єкта малого підприємництва фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку, за умови завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства, річні (крім квартальних, строк зберігання яких 3 роки) (ст. 273 розд. 1 Переліку);
- документи (довідки, звіти, розрахунки) про суми виплачених доходів і утриманих з них податків і зборів (обов’язкових платежів) на користь фізичних осіб юридичними особами та фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності (ст. 279 розд. 1 Переліку);
- декларації, що відображають звітність усіх платників податків, та документи (розрахунки, звіти, відомості, заяви, заявки, довідки, картки, листи, перерахунки, платіжні документи, виклики) до них (ст. 283 розд. 1 Переліку);
- декларації про доходи, розрахунки сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ст. 284 розд. 1 Переліку).
Отже, термін зберігання контролюючими органами поданої податкової звітності в облікових справах платника, діяльність якого не припинена, становить 5 років, крім звітів суб’єкта малого підприємництва фізичної особи-підприємця – платника єдиного податку строки зберігання яких визначені ст. 273 розд. 1 Переліку.
Чи повинна юрособа – платник єдиного податку третьої групи – власник земельних ділянок при тимчасовому припиненні господарської діяльності сплачувати земельний податок
Згідно з п.п. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками плати за землю є платники земельного податку: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.
Відповідно до абзацу першого п. 49.2 ст. 49 ПКУ платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» та іншими нормативно-правовими актами не передбачено тимчасове припинення діяльності.
Тимчасове припинення діяльності означає припинення провадження заявлених при реєстрації видів діяльності, що свідчить про те, що земельна ділянка не використовується для господарської діяльності.
Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються, зокрема, платниками єдиного податку третьої групи для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).
Підставами для припинення податкового обов’язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені ПКУ; скасування податкового обов’язку у передбачений законодавством спосіб (п. 37.3 ст. 37 ПКУ).
Оскільки звільнення, передбачене п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ, поширюється на земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності, то у разі тимчасового припинення діяльності земельний податок справляється на загальних підставах.
При цьому, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих російською федерацією, плата за землю, в тому числі земельний податок, не нараховується та не сплачується з урахуванням норм розд. ХІІ та п.п. 69.14 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Підприємства Тернопільщини з початку року спрямували до бюджету 357,6 млн грн податку на прибуток
Упродовж січня-березня цього року платники податків – юридичні особи області сплатили до Зведеного бюджету України 357,6 млн грн податку на прибуток підприємств. При цьому до державного бюджету підприємства перерахували 319,9 млн грн, а до місцевих бюджетів – 37,6 млн гривень. Порівняно з відповідним періодом минулого року надходження до зведеного бюджету збільшилися на 32,5 млн грн або на 10%.
До загального фонду зведеного бюджету платники у січні-березні спрямували 4,5 млн грн частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій.
Нагадаємо, що порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств визначено статтею 137 Податкового кодексу України. Платіж нараховується платником самостійно. Базова ставка податку на прибуток підприємств становить 18 відсотків.
Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області
