Новини ОДПС
Алгоритм розрахунку податкової знижки в зв’язку з переобладнанням транспортного засобу
Відповідно до п.п. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, – це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку – резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати та/або у вигляді дивідендів, у випадках, визначених ПКУ.
Порядок застосування податкової знижки передбачений ст. 166 ПКУ.
Згідно з п.п. 166.3.7 п. 166.3 ст. 166 ПКУ платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ, або у вигляді дивідендів, крім сум дивідендів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати у вигляді суми коштів, сплачених платником податку у зв’язку із переобладнанням транспортного засобу, що належить платникові податку, з використанням у вигляді палива моторного сумішевого, біоетанолу, біодизелю, стиснутого або скрапленого газу, інших видів біопалива.
При цьому, абзацом першим п.п. 166.4.2 п. 166.4 ст. 166 ПКУ, зокрема, передбачено, що загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшену з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ.
Згідно з абзацом другим п.п. 166.4.2 п. 166.4 ст. 166 ПКУ у разі отримання платником податків протягом звітного року доходів у вигляді заробітної плати, які оподатковувалися за різними ставками податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО), сума ПДФО, на яку зменшуються податкові зобов’язання у зв’язку з реалізацією права платника податку на податкову знижку, визначається у такому порядку:
визначаються частки (у відсотках) доходу, нарахованого у вигляді заробітної плати, оподатковані за різними ставками ПДФО, в загальній сумі річного загального оподатковуваного доходу, зазначеного в абзаці першому п.п. 166.4.2 п. 166.4 ст. 166 ПКУ (абзац третій п.п. 166.4.2 п. 166.4 ст. 166 ПКУ);
визначається розрахункова база оподаткування шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного у вигляді заробітної плати, на суму здійснених платником податків протягом звітного податкового року витрат, передбачених підпунктами 166.3.1 – 166.3.9 п. 166.3 ст. 166 ПКУ (абзац четвертий п.п. 166.4.2 п. 166.4 ст. 166 ПКУ);
визначається розрахункова сума ПДФО окремо за кожною ставкою шляхом множення розрахункової бази оподаткування на ставку ПДФО та частку, що визначена відповідно до абзацу третього п.п. 166.4.2 п. 166.4 ст. 166 ПКУ для відповідної ставки ПДФО (абзац п’ятий п.п. 166.4.2 п. 166.4 ст. 166 ПКУ);
визначається сума ПДФО, на яку зменшуються податкові зобов’язання у зв’язку з реалізацією платником податку права на податкову знижку, як різниця між сумою ПДФО, утриманого протягом звітного року з оподатковуваного доходу, нарахованого у вигляді заробітної плати, та розрахунковою сумою податку, визначеною відповідно до абзацу п’ятого п.п. 166.4.2 п. 166.4 ст. 166 ПКУ (абзац шостий п.п. 166.4.2 п. 166.4 ст. 166 ПКУ).
Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, – обов’язкових у страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги (далі – ПСП) за її наявності (п. 164.6 ст. 164 ПКУ).
Враховуючи викладене, алгоритм розрахунку податкової знижки в зв’язку з переобладнанням транспортного засобу розраховується наступним чином:
визначається база оподаткування шляхом зменшення річної суми нарахованої заробітної плати на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а також на суму ПСП за її наявності (інформацію щодо сум нарахованого загального річного оподатковуваного доходу, застосованих ПСП та утриманого ПДФО фізичні особи отримують у вигляді довідки про доходи від свого роботодавця);
на підставі підтверджувальних документів визначається сума (вартість) витрат платника податку – резидента, дозволених до включення до податкової знижки;
розраховується сума ПДФО на яку зменшуються податкові зобов’язання у зв’язку з використанням права на податкову знижку;
з суми ПДФО утриманого (сплаченого) із заробітної плати за рік віднімаємо суму ПДФО, визначену як добуток бази оподаткування, зменшеної на суму понесених платником податку витрат у зв’язку з переобладнанням транспортного засобу, та ставки податку.
При отриманні платником протягом звітного року доходів у вигляді заробітної плати, які оподатковувалися за різними ставками податку, сума ПДФО, на яку зменшуються податкові зобов’язання у зв’язку з реалізацією права платника податку на податкову знижку, визначається у такому порядку:
визначаються частки (у відсотках) доходу, нарахованого у вигляді заробітної плати, оподатковані за різними ставками податку, в загальній сумі річного загального оподатковуваного доходу;
визначається розрахункова база оподаткування за рік шляхом зменшення суми нарахованої заробітної плати на суму здійснених витрат;
визначається розрахункова сума ПДФО окремо за кожною ставкою шляхом множення розрахункової бази оподаткування за рік на ставку податку та частку;
визначається сума ПДФО, на яку зменшуються податкові зобов’язання у зв’язку з використанням права на податкову знижку, як різниця між сумою ПДФО, утриманого протягом звітного року з оподатковуваного доходу, нарахованого у вигляді заробітної плати, та розрахунковою сумою податку за кожною ставкою.
При цьому, відповідно до п. 179.8 ст. 179 ПКУ сума, що має бути повернута платнику податку, зараховується на його рахунок, відкритий у банку або небанківському надавачу платіжних послуг, протягом 60 календарних днів після надходження податкової декларації про майновий стан і доходи.
Коли вимога про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску вважається відкликаною?
Відповідно до п. 6 розд. VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 із змінами та доповненнями (далі – Інструкція № 449), вимога про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – вимога) вважається відкликаною, якщо:
сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства (вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі);
контролюючий орган скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження (вимога вважається відкликаною з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки));
вимога контролюючого органу про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом (вимога вважається відкликаною у день набрання судовим рішенням законної сили);
борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених ст. 25 «Заходи впливу та стягнення» або іншими положеннями Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464), в порядку, визначеному пп. 9 – 11 розд. VІ Інструкції № 449 (вимога вважається відкликаною у день прийняття контролюючим органом рішення про списання боргу (недоїмки) відповідно до частини сьомої ст. 25 або іншого положення Закону № 2464);
є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі, (вимога вважається відкликаною у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства).
Чи може неповнолітня особа отримати ЕДП у КНЕДП ДПС та який порядок отримання?
Неповна цивільна дієздатність фізичної особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) визначена ст. 32 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).
Відповідно до частини п’ятої ст. 32 ЦКУ неповнолітня особа має право самостійно укладати договір про отримання електронних довірчих послуг (далі – ЕДП).
Отже, для отримання ЕДП неповнолітній особі віком від 14 до 18 років (у тому числі фізичній особі у віці від 16 років, зареєстрованій як фізична особа – підприємець) необхідно надати перелік документів для отримання ЕДП фізичній особі.
З переліком документів, необхідних для отримання ЕДП фізичній особі, можна ознайомитись у розділі «Отримання електронних довірчих послуг» вебсайту Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг Державної податкової служби України (https://ca.tax.gov.ua/), обравши відповідну категорію (також можливо надати документи за допомогою функції «Шеринг» застосунку «Дія»).
Як запрограмувати ПРРО, якщо на одній господарській одиниці здійснюється і продаж товарів (надання послуг), і торгівля через інтернет-магазин
Підпунктом 14 п. 1 ст. 3 Закону України від 03 вересня 2015 року № 675-VII «Про електронну комерцію» встановлено, що реалізація товару дистанційним способом – укладення електронного договору на підставі ознайомлення покупця з описом товару, наданим продавцем, шляхом забезпечення доступу до каталогів, проспектів, буклетів, фотографій тощо з використанням інформаційно-комунікаційних систем, телевізійним, поштовим, радіозв’язком або в інший спосіб, що виключає можливість безпосереднього ознайомлення покупця з товаром або із зразками товару під час укладення такого договору.
Програмний реєстратор розрахункових операцій (далі – ПРРО) згідно з п. 2 розд. IV Порядку реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2020 № 317 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547», може застосовуватись лише в тій господарській одиниці, дані про яку внесені до Реєстру програмних реєстраторів розрахункових операцій щодо такого ПРРО.
У розділі 3 «Дані щодо господарської одиниці» заяви про реєстрацію програмних реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1-ПРРО зазначаються: ідентифікатор об’єкта оподаткування, код території згідно з Кодифікатором, назва господарської одиниці, адреса розміщення господарської одиниці.
У розділі 4 Заяви залежно від призначення ПРРО зазначається його тип – стаціонарний, пересувний, каса самообслуговування, інтернет торгівля.
Назва та адреса господарської одиниці згідно з пунктом 2 розділу II Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов’язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)» (далі – Положення), є обов’язковими реквізитами фіскального чеку.
Абзацом третім п. 2 розд. І Положення визначено, що господарська одиниця – це стаціонарний або пересувний об’єкт, у тому числі транспортний засіб, де реалізуються товари чи надаються послуги та здійснюються розрахункові операції.
Торгівля через інтернет-магазин (сайт) є певним різновидом торгівлі поза торговельними або офісними приміщеннями.
Якщо місцем роздрібної торгівлі виступає певне приміщення, за адресою якого, у тому числі, здійснюється реалізація товарів дистанційним способом (через інтернет-магазин (сайт), можлива реєстрація одного ПРРО на таку господарську одиницю з типом «стаціонарний».
Для проведення розрахунку за доставлений товар поза межами цієї господарської одиниці реєструється ПРРО з типом «пересувний».
Якщо місце, за яким здійснюється дистанційна торгівля (через інтернет-магазин (сайт), має іншу адресу, ніж місце роздрібної торгівлі, то на кожну таку господарську одиницю суб’єкт господарювання реєструє окремий ПРРО з відповідним типом залежно від призначення ПРРО.
З початку року підприємства Тернопільщини спрямували до бюджету 375,3 млн грн податку на прибуток
Упродовж січня-квітня цього року платники податків – юридичні особи області сплатили до Зведеного бюджету України 375,3 млн грн податку на прибуток підприємств. При цьому до державного бюджету підприємства перерахували 335,8 млн грн, а до місцевих бюджетів – 39,4 млн гривень. Порівняно з відповідним періодом минулого року надходження до зведеного бюджету збільшилися на 30,6 млн грн або на 8,9%.
До загального фонду зведеного бюджету платники у січні-квітні спрямували 4,6 млн грн частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій.
Нагадаємо, що порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств визначено статтею 137 Податкового кодексу України. Платіж нараховується платником самостійно. Базова ставка податку на прибуток підприємств становить 18 відсотків.
Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області
