Новини ОДПС
Коригування податкових зобов’язань, нарахованих відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПКУ, якщо товари/послуги, необоротні активи починають використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності
Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі, якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об’єктом оподаткування відповідно до ст. 196 ПКУ (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 ПКУ) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ст. 197, підрозд. 2 розд. XX ПКУ, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 ПКУ та операцій, передбачених п. 197.11 ст. 197 ПКУ);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 ПКУ).
Якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов’язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому п. 198.5 ст. 198 ПКУ, зареєстрованого в ЄРПН.
Розділом V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, визначено, що коригування податкових зобов’язань, нарахованих відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПКУ за операціями що оподатковуються:
за основною ставкою – відображається у рядку 4.1.1 податкової декларації ПДВ;
за ставкою 7 відс. – у рядку 4.2.1;
за ставкою 14 відс. – у рядку 4.3.1.
Куди платити суму податкового зобов’язання з ПДФО, задекларовану в податковій декларації про майновий стан і доходи, якщо після подання звітності змінено місце проживання
Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Податковою адресою платника податків – фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків – фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси (п. 45.1 ст. 45 ПКУ).
Згідно з п. 70.7 ст. 70 ПКУ та п. 1 розд. IХ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 із змінами та доповненнями фізичні особи – платники податків зобов’язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки фізичної особи – платника податків протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання заяви про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків за ф. № 5ДР (далі – Заява за ф. № 5ДР) та документа, що посвідчує особу (після пред’явлення повертається).
Податкова декларація про майновий стан і доходи (далі – Декларація) подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розд. IV ПКУ (п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ).
Відповідно до п. 48.3 ст. 48 ПКУ Декларація повинна містити обов’язкові реквізити, зокрема, про місцезнаходження (місце проживання) платника податків та найменування контролюючого органу, до якого подається звітність.
Відповідно до п.п. 5 п. 1 розд. ІІІ Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859, у рядку 5 розд. І «Загальні відомості» Декларації вказується найменування контролюючого органу, до якого подається Декларація.
Фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею Декларації (п. 179.7 ст. 179 ПКУ).
Згідно з п.п. «в» п.п. 168.4.5 п. 168.4 ст. 168 ПКУ фізична особа, відповідальна згідно з вимогами розд. IV ПКУ за нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб, сплачує (перераховує) податок до відповідного бюджету за її податковою адресою, а у випадках, передбачених ПКУ, – за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості).
Відповідно до п. 3 частини першої розд. ІІ Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5, у разі переведення на обслуговування платника з одного податкового органу до іншого (взяття на облік/зняття з обліку), в інформаційній системі відбувається автоматична передача інтегрованої картки платника (далі – ІКП) з попереднього місця обліку платника до нового місця обліку платника з фіксацією події в реєстрі передачі ІКП між податковими органами у такі строки:
у день взяття на облік платника податків у податковому органі за новим основним місцем обліку платника (для платників, які після зміни місця обліку не зобов’язані сплачувати податки, збори за попереднім місцезнаходженням);
після закінчення поточного бюджетного періоду (для великих платників податків та платників податків, які після зміни місцезнаходження зобов’язані сплачувати визначені законодавством податки і збори за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного року).
Разом з тим, згідно з п. 8 ст. 45 Бюджетного кодексу України при зміні місцезнаходження суб’єкта господарювання та його реєстрації як платника податків за новим місцезнаходженням сплата визначених податковим законодавством загальнодержавних податків і зборів, які розподіляються між державним та місцевими бюджетами, здійснюється за місцем попередньої реєстрації платника податків до закінчення поточного бюджетного періоду.
Отже, платниками податків, які після зміни місцезнаходження зобов’язані сплачувати визначені законодавством податки і збори за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного року, є виключно суб’єкти господарювання.
Таким чином, фізична особа, яка після подачі Декларації до контролюючого органу за своєю податковою адресою, змінила місце проживання та подала до контролюючого органу Заяву за ф. № 5ДР, повинна сплатити задекларовану суму податкового зобов’язання до бюджету за новою податковою адресою.
Чи застосовують пільги у вигляді зменшення бази оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, при сплаті податку на нерухомість, за садовий та дачний будинки
Відповідно до п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно з п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ об’єкти житлової нерухомості – будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об’єкти житлової нерухомості (їх складові частини, які є самостійними об’єктами нерухомого майна), дачні та садові будинки.
Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).
Підпунктами «б» та «в» п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ передбачено пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у вигляді зменшення бази оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи – платника податку, зокрема: для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів; для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), – на 180 кв. метрів.
Порядок надання пільг встановлено п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПКУ.
База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).
Враховуючи вище зазначене, пільги у вигляді зменшення бази оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, при сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, застосовуються до садового та дачного будинків з урахуванням норм, визначених п. 266.4 ст. 266 ПКУ.
Працівникам Тернопільщини виплатили понад 12,6 млн грн заборгованої зарплати
З початку року працівники територіальних органів ДПС у Тернопільській області на спільних з органами місцевої влади засіданнях комісій заслухали керівників шістьох підприємств, які допустили заборгованість із виплати заробітної плати, податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску. Внаслідок проведеної роботи по чотирьох підприємствах ліквідована заборгованість із заробітної плати на суму понад 2,8 млн грн, з податку на доходи фізичних осіб – на суму 518,6 тис. грн та з єдиного внеску – 308,0 тис. гривень.
Окрім цього, проведена індивідуальна роз’яснювальна робота із керівниками 31 підприємства, за наслідками якої 26 з них погасили заборгованість із заробітної плати на суму понад 12,6 млн грн, з податку на доходи фізичних осіб – майже 3,5 млн грн, з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – майже 3,0 млн гривень.
Також проводиться контроль за додержанням платниками податків чинного законодавства про оплату праці. Так, у січні-травні на засіданнях комісій заслухано керівників 96 підприємств та організацій, на яких заробітна плата виплачувалась у мінімальному чи нижче мінімального розмірах. За наслідками проведеної роботи 87 підприємств підвищили рівень виплати заробітної плати. Завдяки цьому до бюджету надійшло 181,5 тис. грн податку на доходи фізичних осіб та 221,0 тис. грн єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Проведена роз’яснювальна робота з аналогічних питань й по 504 підприємствах та організаціях області. За результатами проведеної роботи 450 підприємств підвищили рівень виплати заробітної плати. До бюджету надійшло понад 3,5 млн грн податку на доходи фізичних осіб та майже 4 млн грн єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Відомості щодо суб’єктів господарювання, які виплачували заробітну плату працівникам нижче мінімальної надано Південно-західному міжрегіональному Управлінню Державної служби з питань праці, Департаменту соціального захисту населення Тернопільської облдержадміністрації, Головному управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській області та головам об’єднаних територіальних громад, сільських селищних та міських рад.
ГУ ДПС у Тернопільській області проводиться систематична інформаційно-роз’яснювальна робота щодо створення серед населення області атмосфери негативного ставлення до роботодавців, які виплачують заробітну плату без сплати податку на доходи фізичних осіб та внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У кожному районі створено робочі групи з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення, до складу яких входять, зокрема, і представники податкової служби області. Зазначені групи здійснюють обстеження суб’єктів господарювання щодо дотримання норм трудового законодавства, оформлення трудових відносин між роботодавцями та найманими працівниками.
Працівники територіальних органів ДПС постійно проводять аналіз надходження податку на доходи фізичних осіб та військового збору від інших доходів з урахуванням галузевої особливості області.
Завдяки активізації роз’яснювальної роботи щодо необхідності оформлення трудових відносин із найманими працівниками у травні прийнято 4810 працівників.
Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області
