Новини ОДПС
Юрособа платник єдиного податку четвертої групи при можливості не виконала свій податковий обов’язок: наслідки
Відповідно до п.п. 14.1.114 прим. 2 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) мінімальне податкове зобов’язання – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить, зокрема, одній юридичній особі є загальним мінімальним податковим зобов’язанням.
Особливості визначення загального мінімального податкового зобов’язання платників єдиного податку встановлено ст. 297 прим. 1 ПКУ.
Для платників єдиного податку четвертої групи (зокрема, юридичних осіб) різниця між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок обчислюється шляхом віднімання від загального мінімального податкового зобов’язання загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок (абзац перший п. 297 прим. 1.5. ст. 297 прим. 1 ПКУ).
Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік є додатком 3 (далі – Додаток 3) до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи (юридичної особи), форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 зі змінами та доповненнями (далі – Декларація).
Згідно з приміткою 1 до Додатка 3 та п. 297 прим. 1.1 ст. 297 прим. 1 ПКУ Додаток 3 є невід’ємною частиною Декларації. Номер зазначається послідовно наростаючим числом від кількості поданих відповідних додатків. Платники єдиного податку – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання у складі Декларації за податковий (звітний) рік (п. 297 прим. 1.1 ст. 297 прим. 1 глави 1 розд. XIV ПКУ).
При позитивному значенні різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок платник єдиного податку четвертої групи зобов’язаний збільшити визначену в Декларації за наступний за звітним податковий (звітний) рік суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету, на суму такого позитивного значення (абзац другий п. 297 прим. 1.7 ст. 297 прим. 1 ПКУ).
Відповідно до абзацу другого п. 297 прим. 1.8 ст. 297 прим. 1 ПКУ позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок є частиною зобов’язань з єдиного податку.
Пунктом 64 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов’язання, є 2022 рік.
Відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПКУ якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання, зокрема, протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 5 відс. погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10 відс. погашеної суми податкового боргу.
Діяння, передбачені, зокрема, п. 124.1 ст. 124 ПКУ, вчинені умисно, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відс. від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання (п. 124.2 ст. 124 ПКУ).
Діяння, передбачені п. 124.2 ст. 124 ПКУ, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов’язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відс. від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання (п. 124.3 ст. 124 ПКУ).
Порядок внесення змін до податкової звітності у разі самостійного виявлення платником податків допущених помилок регулюється ст. 50 ПКУ.
При цьому, тимчасово, на період з 01 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у разі самостійного виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених ст. 50 ПКУ, помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання, такий платник звільняється від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених п. 50.1 ст. 50 ПКУ, та пені (п.п. 69.38 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
Порядок виконання податкових обов’язків платниками податків у період воєнного стану, які мають можливість їх своєчасно виконувати, зокрема, щодо дотримання термінів сплати податків та зборів та подання звітності, встановлено п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
ПКУ не передбачено звільнення від відповідальності платників, що мають можливість виконувати податковий обов’язок за несплату (несвоєчасну сплату) задекларованого позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок, або не подання Додатка 3.
Отже, при несплаті (несвоєчасної сплати) задекларованого позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок, яке є частиною зобов’язань з єдиного податку, до юридичної особи – платника єдиного податку четвертої групи, яка має можливість своєчасно виконувати свій податковий обов’язок, контролюючим органом застосовуються штрафні (фінансові) санкції, передбачені ст. 124 ПКУ.
З урахуванням п.п. 69.38 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ у разі неподання Додатка 3 у складі Декларації, такі платники повинні уточнити податкове зобов’язання по єдиному податку, подавши Додаток 3 у складі уточнюючої Декларації без нарахування штрафних санкцій, передбачених п. 50.1 ст. 50 ПКУ, та пені.
Податкова застава: коли сума податкового боргу перевищує 180 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Згідно з п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) право податкової застави виникає:
у разі несплати у строки, встановлені ПКУ, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, – з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
у разі несплати у строки, встановлені ПКУ, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної контролюючим органом, – з дня виникнення податкового боргу;
у випадку, визначеному в п. 100.11 ст. 100 ПКУ, – з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань.
Пунктом 100.11 ст. 100 ПКУ визначено, що розстрочення, відстрочення грошового зобов’язання чи податкового боргу надається окремо за кожним податком і збором.
Якщо сума грошового зобов’язання чи податкового боргу, заявлена до розстрочення, відстрочення, становить 1 мільйон гривень і більше, розстрочення, відстрочення надається лише за умови:
передачі у податкову заставу майна платника податків, балансова вартість якого дорівнює або перевищує заявлену до розстрочення, відстрочення суму грошового зобов’язання, - у разі розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань;
перебування у податковій заставі майна платника податків, балансова вартість якого дорівнює або перевищує заявлену до розстрочення, відстрочення суму податкового боргу, - у разі розстрочення, відстрочення податкового боргу.
Строки сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки можуть бути перенесені шляхом прийняття окремого рішення та внесення відповідних змін до договорів розстрочення, відстрочення.
Відповідно до п. 89.2 ст. 89 ПКУ з урахуванням положень ст. 89 ПКУ право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п. 89.5 ст. 89 ПКУ, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
Якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» зі змінами та доповненнями.
При збільшенні суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому ст. 89 ПКУ.
Право податкової застави не поширюється на майно, визначене п.п. 87.3.7 п. 87.3 ст. 87 ПКУ, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов’язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов’язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.
Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує 180 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису (абзац перший п. 89.3 ст. 89 ПКУ).
Довідка про використаня РК: заповнення та подання
Відповідно до абзацу першого п. 7 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосовуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані подавати до контролюючих органів звітність, пов’язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО) та розрахункових книжок (далі – РК), не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо п. 7 ст. 3 Закону № 265 не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв’язку.
Згідно з п. 3 Порядку подання звітності, пов’язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) (далі – Порядок № 13), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов’язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)» із змінами та доповненням (далі – Наказ № 13) звітність, пов’язана із використанням книг обліку розрахункових операцій (далі – КОРО) (РК), подається суб’єктом господарювання за формою № ЗВР-1 (далі – Звіт за ф. № ЗВР-1), затвердженою Наказом № 13, щодо всіх КОРО, зареєстрованих на господарську одиницю, які ведуться разом із РК у випадках, визначених Законом № 265.
Звітність, пов’язана з використанням РК, подається у складі Звіту за ф. № ЗВР-1 та Довідки про використані розрахункові книжки (далі – Довідка) до контролюючого органу за місцем реєстрації РК у терміни, визначені чинним законодавством. При поданні звітності одночасно надавати КОРО чи РК не потрібно (пп. 4, 5 Порядку № 13).
Форма Довідки наведена у додатку до Порядку № 13.
Суб’єкти господарювання, які подають податкову звітність в електронному вигляді, Довідку за ідентифікатором форми FJ0525002 надсилають в електронній формі засобами електронного зв’язку з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» із зазначенням обов’язкових реквізитів електронних документів.
У заголовній частині Довідки зазначається найменування суб’єкта господарювання, місцезнаходження, код за ЄДРПОУ чи реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи, крім осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, та кількість штук повністю використаних у звітному місяці РК.
Таблична частина Довідки передбачає заповнення таких граф:
порядковий номер;
номер РК – зазначається номер використаної РК, який складається з 10 цифр (фіскальний номер першої КОРО) та проставленого через дріб порядкового номера РК і літери «к». При реєстрації РК, що складається зі спрощених розрахункових квитанцій, до номера РК додається літера «с»;
період використання, де: у колонці «початок» – зазначається дата початку використання РК, яка вказана в корінці першої розрахункової квитанції РК, у колонці «кінець» – зазначається дата закінчення використання РК, яка вказана в корінці останньої розрахункової квитанції РК;
кількість анульованих квитанцій – зазначається кількість анульованих розрахункових квитанцій. У разі пошкодження розрахункової квитанції чи здійснення помилкового запису таку квитанцію слід анулювати, для чого на корінці та відривній частині робиться позначка «Анульовано», що засвідчується підписом особи, яка здійснює розрахунки.
Згідно з приміткою до Довідки, така Довідка повинна містити інформацію про РК, за якими дата кінця використання припадає на звітний місяць. Суб’єкт господарювання – фізична особа засвідчує Довідку особистим підписом.
Актуальні запитання про оподаткування юросіб – телефонна розмова в ГУ ДПС
Нещодавно в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області в. о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Руслан Цвігун під час сеансу «гаряча лінія» поспілкувався із додзвонювачами щодо оподаткування юридичних осіб.
Під час телефонного спілкування додзвонювачі запитували про зміни, які набули чинності, зокрема про Додаток ТЦ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств.
Посадовець зауважив, що 6 лютого 2024 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 07.12.2023 № 673 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України». Цим наказом з метою удосконалення контролю за дотриманням умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки» внесено зміни до форми додатку ТЦ (Самостійне коригування ціни контрольованої операції і сум податкових зобов’язань платника податку) до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств. Руслан Цвігун звернув увагу на основні зміни до додатку ТЦ та розповів про нові графи.
Платники податку на прибуток при здійсненні самостійного коригування ціни контрольованої операції і сум податкових зобов’язань платника податку, проведеного відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 розділу I Податкового кодексу України, матимуть змогу подати додаток ТЦ за оновленою формою (у тому числі у зв’язку з уточненням показників за податковий (звітний) 2023 рік), починаючи з 01.07.2024.
Цікавилися щодо сплати мінімального податкового зобов’язання (далі – МЗП), подання уточнених розрахунків по нарахуванню МЗП. Зокрема, запитували, чи повинна юридична особа визначати МПЗ за ділянку, яку орендує, що віднесена до сільськогосподарських угідь, яка знаходиться у власності фізичної особи та знаходиться у межах населеного пункту. Руслан Цвігун роз’яснив, що оскільки ділянка знаходиться у власності фізичної особи та за умови відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, юридична особа не визначає МПЗ по такій земельній ділянці. Крім того, звернув увагу, що МПЗ також не визначається, зокрема, щодо земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 1 січня 2022 року знаходилися у межах населених пунктів (це передбачено пунктом 38¹.2 статті 381 Податкового кодексу України).
Під час годинного спілкування говорили про заборону перебування на спрощеній системі оподаткування суб’єктів господарювання – юридичних осіб, які в рамках надання послуг у сфері електронних комунікацій здійснюють технічне обслуговування та експлуатацію відповідних мереж, у тому числі надають доступ до таких мереж.
Отже, юридичні особи, які подають заяву на реєстрацію платника єдиного податку третьої групи із зазначенням КВЕД класу 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв’язку» та класу 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв’язку», на сьогодні не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування.
Податківець також розповів про переваги процедури подання декларацій та спілкування з податковою службою в онлайн режимі за допомогою Електронного кабінету платника, мобільного застосунку «Моя податкова», електронної скриньки комунікаційної податкової платформи Головного управління ДПС у Тернопільській області.
Додзвонювачам також було роз’яснено порядок реєстрації РРО та програмного РРО; нюанси при заповненні платіжних інструкцій щодо сплати податків, зборів та ЄСВ.
Майже 1,4 млн грн транспортного податку сплатили власники елітних авто до місцевих бюджетів Тернопільщини
З початку року до бюджетів тергромад області надійшло 1 млн 386,7 тис. грн транспортного податку. Це на 604,8 тис. грн, або ж на 77,3% більше, ніж у січні-травні минулого року.
З усієї суми надходжень 795,2 тис. грн податку сплатили юридичні особи. Громадяни – власники елітних автомобілів перерахували 591,5 тис. грн транспортного платежу.
Нагадаємо, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (у 2024 році – 2 млн 662,5 тис. грн). Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 тис. грн за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.
Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області
