Новини ОДПС
З якої дати починається відлік кількості днів прострочення для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію (відсутність реєстрації) податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної, складених з 24 лютого 2022 року платником ПДВ, який перейшов на спрощену систему оподаткування за ставкою 2 відс. доходу
Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено, що на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155 – VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.
Відповідно до ПКУ реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, встановлених п. 201.10 ст. 201 ПКУ.
При порушенні таких строків застосовуються штрафні санкції, передбачені ст. 120 прим. 1 ПКУ в залежності від кількості календарних днів порушення терміну реєстрації.
При цьому тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН здійснюється з урахуванням граничних строків визначених п. 89 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
Визначені п. 89 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ строки реєстрації в ЄРПН застосовуються до податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, граничний термін реєстрації в ЄРПН яких припадає на період з дати набрання чинності Законом України від 12 січня 2023 року № 2876-IX «Про внесення змін до розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування» (тобто з датою складання, починаючи з 16 січня 2023 року).
Штраф за порушення платниками ПДВ граничного строку, передбаченого п. 89 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН, встановлюється у розмірі визначеному у п. 90 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
Відповідальність за відсутність реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН передбачена п. 120 прим. 1.2 ст. 120 прим. 1 ПКУ з урахуванням вимог, встановлених п. 73 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ.
Пунктом 9 підрозд. 8 розд. ХХ ПКУ встановлено, що тимчасово, з 01 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, але не пізніше ніж до 01 серпня 2023 року, положення розд. XIV «Спеціальні податкові режими» ПКУ застосовувалися з урахуванням особливостей, визначених зазначеним пунктом.
Згідно з п.п. 9.5 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ ПКУ платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ ПКУ, звільняються від обов’язку нарахування та сплати ПДВ за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а також від подання податкової звітності з ПДВ, а їх реєстрація платником ПДВ є призупиненою.
Підпунктом 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ визначено, що платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відс., звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов’язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня переходу таких платників на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відс., за умови виконання ними податкових обов’язків, зокрема, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відс.
Враховуючи вищезазначене, відлік кількості днів прострочення для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію (відсутність реєстрації) податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної, складених з 24 лютого 2022 року платником ПДВ, який перейшов на спрощену систему оподаткування за ставкою 2 відс. Доходу, починається з 61-го дня з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки.
Чи можуть банки списати кошти з рахунків платників податків, які мають податковий борг
Відповідно до абзацу першого п. 95.3 ст.95 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно з абзацом другим п. 95.5 ст. 95 ПКУ у разі, якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов’язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені ПКУ строки, стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов’язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов’язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов’язання держави.
Рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов’язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи (абзац четвертий п. 95.5 ст. 95 ПКУ).
На підставі рішення суду або рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків в рахунок погашення податкового боргу контролюючий орган ініціює стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків на підставі платіжної інструкції на примусове списання (стягнення) коштів, доставленої самостійно представником контролюючого органу або надісланої рекомендованим листом.
Відповідно до п. 87.11 ст. 87 ПКУ орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку – фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Порядок виконання надавачами платіжних послуг дебетового переказу коштів без згоди платника визначений розд. IV Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 163.
Які форми фінансової звітності повинні подавати неприбуткові організації?
Відповідно до частини восьмої ст. 19 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) усі суб’єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов’язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
Згідно з п. 1 частини другої ст. 55 ГКУ суб’єктами господарювання є, зокрема господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі – ЦКУ), державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ЦКУ, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Згідно з п. 1 ст. 85 ЦКУ непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
Відповідно до Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року № 419 (далі – Порядок № 419), фінансова звітність та консолідована фінансова звітність складаються за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (далі – НП(С)БО) або міжнародними стандартами фінансової звітності (далі – міжнародними стандартами), або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі відповідно до законодавства (абзац другий п. 2 Порядку № 419).
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996–XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996).
Частиною першою ст. 2 Закону № 996 встановлено, що Закон № 996 поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.
Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства (частина перша ст. 3 Закону № 996).
Згідно з абзацом першим частини першої ст. 11 Закону № 996 підприємства зобов’язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.
Абзацом першим частиною четвертою ст. 11 Закону № 996 встановлено, що склад та форми фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності, звіту про управління та звіту про платежі на користь держави підприємств (крім банків), фінансової звітності про виконання бюджетів встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
Відповідно до частини другої ст. 2 Закону № 996 для цілей Закону № 996 підприємства (крім бюджетних установ) можуть належати до таких категорій підприємств – мікропідприємств, малих, середніх або великих підприємств.
Форма і склад статей фінансової звітності визначаються Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (далі – НП(С)БО 1), норми якого застосовуються до фінансової звітності і консолідованої фінансової звітності юридичних осіб усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ), які зобов’язані подавати фінансову звітність згідно із законодавством (п. 2 розд. I НП(С)БО 1).
Згідно з абзацом першим п. 1 розд. ІІ НП(С)БО 1 фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.
Питання розкриття інформації за статтями балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал розглядається у Методичних рекомендаціях щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 № 433 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності».
Відповідно до частини третьої ст. 11 Закону № 996 для мікропідприємств, малих підприємств, непідприємницьких товариств і представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності, крім тих, що зобов’язані складати фінансову звітність за міжнародними стандартами, встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу та звіту про фінансові результати.
Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Спрощена фінансова звітність», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 № 39 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Спрощена фінансова звітність»» (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.01.2011 № 25) (далі – НП(С)БО 25).
НП(С)БО 25 установлює зміст і форму Фінансової звітності малого підприємства в складі Балансу (форма № 1-м) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-м) та порядок її заповнення, а також зміст і форму Фінансової звітності мікропідприємства в складі Балансу (форма № 1-мс) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-мс) та порядок її заповнення. Показники цих звітів наводяться у тисячах гривень з одним десятковим знаком (п. 1 розд. І НП(С)БО 25).
Згідно з п. 2 розд. I НП(С)БО 25 норми Національного положення (стандарту) застосовуються мікропідприємствами, малими підприємствами, непідприємницькими товариствами, представництвами іноземних суб’єктів господарської діяльності (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за МСФЗ), зокрема:
1) для складання Фінансової звітності малого підприємства:
малими підприємствами – юридичними особами, які визнані такими відповідно до Закону № 996;
представництвами іноземних суб’єктів господарської діяльності;
2) для складання Фінансової звітності мікропідприємства:
мікропідприємствами – юридичними особами, які визнані такими відповідно до Закону № 996;
непідприємницькими товариствами.
Також зазначені підприємства можуть самостійно визначати доцільність складання фінансової звітності за формами, наведеними у НП(С)БО 1.
Відповідно до п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 134 ПКУ і не є платниками податку, зокрема, можуть бути віднесені бюджетні установи.
Підпунктом 14.1.17 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що поняття «бюджетна установа» вживається у значенні, наведеному у Бюджетному кодексі України від 08 липня 2010 року № 2456-VI (далі – БКУ).
Згідно з п. 12 частини першої ст. 2 БКУ бюджетні установи – органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Склад, форми, принципи підготовки та подання фінансової звітності в державному секторі, загальні вимоги до визнання і розкриття її елементів визначає Національне положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 101 «Подання фінансової звітності»», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2009 № 1541 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 101 «Подання фінансової звітності»» (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.12.2010 № 1629) (далі – НП(С)БО 101) (п. 1 розд. I НП(С)БО 101).
Згідно з пунктом 1 розд. ІV НП(С)БО 101 фінансова звітність складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про власний капітал, звіту про рух грошових коштів та приміток до річної фінансової звітності.
Примітки до річної фінансової звітності (форма № 5-ДС), затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.11.2017 № 977 «Про затвердження типової форми № 5-дс «Примітки до річної фінансової звітності» (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 27.11.2018 № 940 ).
Відповідно до частини другої ст. 12 прим. 1 Закону № 996 підприємства, що становлять суспільний інтерес, публічні акціонерні товариства, суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, материнські підприємства груп, у складі яких є підприємства, що становлять суспільний інтерес, материнські підприємства великої групи, які не належать до категорії великих підприємств, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародних стандартів.
Згідно з частиною третьою ст. 12 прим. 1 Закону № 996 підприємства, крім тих, що зазначені в частині другій ст. 12 прим. 1, самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.
Відповідно до частини шостої ст. 11 Закону № 996 фінансова звітність та консолідована фінансова звітність за міжнародних стандартів складаються на підставі таксономії фінансової звітності за міжнародних стандартів, яка оприлюднена державною мовою на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.
Враховуючи зазначене, неприбуткові організації складають фінансову звітність відповідно до зазначених вище нормативно-правових актів.
Про дотримання законодавства з РРО/ПРРО говорили під час «гарячої лінії» в ДПС області
Як застосовувати РРО/ПРРО та не порушувати законодавство на сьогодні є актуальною темою для суб’єктів господарювання. Саме тому нещодавно проведено «гарячу лінію» за участю заступника начальника управління-начальника відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Тернопільській області Романа Валецького.
Відповідаючи на запитання, податківець вкотре наголосив, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції, зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через РРО/ПРРО та надавати особі розрахунковий документ.
Та при встановленні контролюючими органами факту не проведення розрахункових операцій через РРО/ПРРО з фіскальним режимом роботи, до порушників застосовують фінансові санкції відповідно до норм Закону України від 30.06.2023 року №3219 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану».
Під час спілкування Роман Валецький наголосив на необхідності забезпечення споживачам можливості здійснювати розрахунки у безготівковій формі із застосуванням електронних платіжних засобів. Розповідав і про спосіб отримання фіскального чеку покупцем за оплачені товари (послуги) через ПРРО, де такий розрахунковий документ сформований та виданий ПРРО має таку саму юридичну силу, як і розрахунковий документ класичного РРО.
Податківець зауважив, що продаж власно вирощеної, відгодованої чи виготовленої продукції фізичними особами – підприємцями, незалежно від обраної системи оподаткування, за загальним правилом має здійснюватись із застосуванням РРО/ПРРО.
Додзвонювачі цікавились продажем товарів через мережу Інтернет, зокрема з питань дотримання порядку проведення розрахунків.
Посадовець розповів, що увага податкових органів особливо зосереджена на платниках податків, що системно працюють із порушенням вимог чинного законодавства, або ж і взагалі без реєстрації господарської діяльності. Лише належний рівень правової культури та свідомості при організації господарської діяльності та сплаті податків допоможе уникнути штрафів. На вебпорталі ДПС у розділі «Е-сервіси» функціонує пошуковий сервіс «Пошук фіскального чека», який розміщений за посиланням: https://cabinet.tax.gov.ua/cashregs/check. Цей сервіс дозволяє здійснити пошук чека РРО/ПРРО, перевірити його справжність та сприяє припиненню незаконної діяльності окремих торгівців. У випадках виявлення фактів відсутності електронної копії чека на вебпорталі ДПС можна інформувати податкові органи у чат-бот «StopViolationBot» месенджеру «Telegram» для організації та проведення відповідних контрольно-перевірочних заходів.
Платники податків Тернопільщини з початку року отримали понад 48 тисяч адмінпослуг
У січні-травні 2024 року фахівці структурних підрозділів ГУ ДПС у Тернопільській області надали 48136 адміністративних послуг, що на 9670 послуг більше, ніж за аналогічний період 2023 року. У тому числі ДПІ та управлінням податкових сервісів за п’ять місяців надано 33601 адмінпослугу. Порівняно з аналогічним періодом 2023 року на 4771 збільшилася кількість наданих послуг.
У структурі наданих адміністративних послуг найбільшу питому вагу займають послуги з видачі картки платника податків та внесення до паспорта громадянина України даних про реєстраційний номер облікової картки платника податків, які були надані 18109 фізичним особам (37,6%), надання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків, яка була надана 11406 фізичним особам (23,7%), витягів з реєстру платників єдиного податку – 3684 (7,7%), реєстрації платників єдиного податку – 2602 (5,4%).
Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області
