Новини ОДПС
Чи визначає МПЗ юрособа – платник єдиного податку четвертої групи за земельну ділянку, віднесену до с/г угідь, яку орендує у фізособи, якою сплачено земельний податок, нарахований контролюючим органом
Відповідно до п.п. 14.1.114 прим. 2 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) мінімальне податкове зобов’язання (далі – МПЗ) – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить, зокрема, одній юридичній особі є загальним МПЗ.
Особливості визначення загального МПЗ платників єдиного податку встановлено ст. 297 прим. 1 ПКУ.
Згідно з абзацом першим п. 297 прим. 1.1 ст. 297 прим. 1 ПКУ платники єдиного податку – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального МПЗ у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.
Пунктом 38 прим. 1.4 ст. 38 прим. 1 ПКУ встановлено, що у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 01 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) – починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального МПЗ кожного з таких власників або користувачів.
При відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.
Відповідно до частини першої ст. 93 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІI (далі – ЗКУ) право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Частиною п’ятою ст. 6 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (далі – Закон 161-XIV) встановлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗКУ).
Права власності, користування земельною ділянкою оформлюються відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон № 1952) (ст. 126 ЗКУ).
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 частини першої ст. 2 Закону № 1952).
Особливості визначення загального МПЗ платників податку – власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) фізичних осіб земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь встановлено п. 170.14 ст. 170 ПКУ.
Відповідно до п.п. 170.14.1 п. 170.14 ст. 170 ПКУ для платників податку – власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне МПЗ визначається контролюючим органом.
При передачі таких земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, їх розмір враховується при визначенні загального МПЗ орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) таких земельних ділянок у порядку, встановленому Кодексом (п.п. 170.14.2 п. 170.14 ст. 170 ПКУ).
Визначення загального МПЗ фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.
МПЗ обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування (абзаци перший та другий п.п. 170.14.3 п. 170.14 ст. 170 ПКУ).
Визначення загального МПЗ фізичним особам, які не зареєстровані як фізичні особи – підприємці, здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб до 01 липня року, наступного за звітним.
Отже, для фізичних осіб, які відповідно до норм ЗКУ, Закону 161-XIV, Закону № 1952 оформили передачу сільськогосподарських угідь в оренду, суборенду, емфітевзис, МПЗ контролюючим органом не визначається, оскільки МПЗ визначається орендарем – юридичною особою в податковій декларації починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування або інше користування.
При поданні платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельні ділянки або договорів про передачу в оренду, емфітевзис або інше користування земельних ділянок, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, обчислення МПЗ здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації від відповідних органів про власність/користування або перехід права власності/користування на такі земельні ділянки.
Якщо за результатами звірки виявлено розбіжності між даними контролюючого органу та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, контролюючий орган протягом 10 днів, наступних за днем завершення звірки, зобов’язаний скасувати (відкликати) таке податкове повідомлення-рішення та у разі потреби надіслати (вручити) платнику податку нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку, складене з урахуванням результатів проведеної звірки.
Чи заповнюється графа 19.1 розд. «Відомості про контрольовані операції» додатка до Звіту про контрольовані операції, якщо здійснено групування контрольованих операцій
Головне управління ДПС у Тернопільській області нагадує, що 6 лютого 2024 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 07.12.2023 № 673 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України» (далі – Наказ № 673) зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2023 № 725.
Наказом № 673, з метою удосконалення контролю за дотриманням умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки», внесено зміни до форми та Порядку складання Звіту про контрольовані операції, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 18.01.2016 № 8.
Зокрема, у розд. «Відомості про контрольовані операції» додатка «Відомості про особу, що здійснює контрольовані операції» Звіту про контрольовані операції, додано графу 19.1, в якій вказується офіційний курс гривні до іноземної валюти на дату відображення контрольованої операції у бухгалтерському обліку. Для розрахунку використовується офіційний курс НБУ на дату контрольованої операції (числове значення з шістьма знаками після коми). Дана графа не заповнюється, якщо валюта контракту – гривня та/або платником податків здійснено групування контрольованих операцій (у графі 24 проставлена цифра 1).
Відповідні роз’яснення наведені на вебпорталі ДПС за посиланням: Головна/Прес-центр/Новини/До уваги платників податків! Звіт про контрольовані операції: зміни, які набули чинності (https://www.tax.gov.ua/media-tsentr/novini/799362.html).
Який порядок стягнення готівкових коштів та коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків в рахунок погашення податкового боргу
Відповідно до абзаців другого – шостого п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов’язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені ПКУ строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов’язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов’язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов’язання держави.
У таких випадках:
рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов’язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;
рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.
Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1244 (далі – Порядок № 1244).
Відповідно до абзацу третього п. 2 Порядку № 1244 у випадку, передбаченому п. 95.5 ст. 95 ПКУ, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків, здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, яке видається за формою згідно з додатком 3 до Порядку № 1244.
За результатами вилучення готівки складається акт за формою, зокрема, згідно з додатком 4 до Порядку № 1244 (п. 5 Порядку № 1244).
Порядок виконання надавачами платіжних послуг дебетового переказу коштів без згоди платника визначений розд. IV Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 163 (далі – Інструкція № 163).
Ініціатором платіжної операції під час дебетового переказу коштів із рахунку платника без його згоди (далі – примусове списання (стягнення) коштів) є орган державної виконавчої служби (державні виконавці)/приватні виконавці та контролюючий орган (далі – стягувач) (п. 60 розд. IV Інструкції № 163).
Стягувач ініціює примусове списання (стягнення) коштів із рахунків платників податків – на підставі рішення суду або рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу (за умов, визначених у п. 95.5 ст. 95 ПКУ) (п.п. 2 п. 62 розд. IV Інструкції № 163).
Таким чином, стягнення готівкових коштів та коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків в рахунок погашення податкового боргу, який виник у результаті несплати грошових зобов’язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені Податковим кодексом України строки, здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду за дотримання таких умов:
податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати;
відсутнє/наявне у меншій сумі непогашене зобов’язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов’язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов’язання держави.
Слід зазначити, що порядок ініціювання та виконання платіжних операцій з електронними грошима регулюється внутрішніми правилами емітента електронних грошей, розробленими з урахуванням вимог Закону України від 30 червня 2021 року № 1591-IХ «Про платіжні послуги» (п. 3 розд. І Інструкції № 163).
Понад 10 млн грн мінімального податкового зобов’язання сплачено з початку року на Тернопільщині
Станом на початок липня цього року кількість платників мінімального податкового зобов’язання (МПЗ) по Тернопільській області становить 163140 фізичних осіб. Кількість сформованих податкових повідомлень-рішень – 36913. Загальна сума податкових зобов’язань, визначених в повідомленнях-рішеннях, складає 41,5 млн гривень. Загальна сума уже сплаченого фізичними особами МПЗ у 2024 році – 10,4 млн гривень.
Головне управління ДПС у Тернопільській області нагадує, що платники податків, у яких у наявності та/або користуванні (оренді, суборенді, емфітевзисі, постійному користуванні) є земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, мають обов’язок сплачувати податки у вигляді мінімального податкового зобов’язання (Закон України від 30 листопада 2021 року №1914). Метою його запровадження стало рішення вивести обробіток сільгоспземель з «тіні».
Звертаємо увагу, що мінімальне податкове зобов’язання вперше визначається за звітний 2022 рік. Цього ж року фізособи сплачують МПЗ за підсумками минулого, 2023 року.
Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області