Новини ОДПС
За який період нараховується податкове зобов’язання з плати за землю фізособі, якій контролюючим органом не здійснювалося нарахування плати за землю
Відповідно до п. п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку (далі – податок) або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі – орендна плата).
Податковим обов’язком є обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені, зокрема, ПКУ (п. 36. 1 ст. 36 ПКУ).
Податковий обов’язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов’язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (п. 36.3 ст. 36 ПКУ).
Податковий обов’язок відповідно до п. 37.2 ст. 37 ПКУ виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими ПКУ пов’язує сплату ним податку.
Абзацом першим п. 286.5 ст. 286 ПКУ визначено, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п. 285.1 ст. 285 ПКУ).
Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог ст.ст. 285-287 (п. 288.7 ст. 288 ПКУ).
Враховуючи положення п. 288.7 ст. 288 ПКУ та п. 287.10 ст. 287 ПКУ податкове зобов’язання з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати) може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених п. 102.1 ст. 102 ПКУ.
Згідно з положеннями абзацу першого п. 102.1 ст. 102 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право, зокрема, самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом.
Слід зауважити, що п. 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ було передбачено на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупинення перебігу строків давності, передбачених ст. 102 ПКУ.
При цьому дію п. 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ було зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».
Водночас п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Так, відповідно до п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, до 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Враховуючи зазначене, фізичній особі, якій не надсилалися (не вручалися) податкові повідомлення-рішення (контролюючим органом не здійснювалося нарахування плати за землю), податкове зобов’язання з плати за землю нараховується за останні три роки. При цьому строк давності (1095 днів), визначений ст. 102 ПКУ, подовжується на період його зупинення з 18.03.2020 до 31.07.2023 (включно), оскільки з 01.08.2023 відновлено перебіг строку давності.
Коли сплачувати виробнику електричної енергії акцизний податок
Згідно п.п. 212.1.13 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками акцизного податку є виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її на ринку електричної енергії.
Відповідно до п.п. 213.2.8 п. 213.2 ст. 213 ПКУ операції з реалізації електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії не підлягають оподаткуванню. При цьому, виробник електричної енергії, який здійснює реалізацію електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії подає до контролюючого органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку (далі – Декларація) із заповненням розділу Е та Додатка 7 до Декларації.
Пунктом 49.2 прим.1 ст. 49 ПКУ передбачено, зокрема, що платники, визначені п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПКУ, а також інші платники акцизного податку, які мають діючі ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов’язані за кожний встановлений ПКУ звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді.
Відповідно до п. п. 212.3.1 п. 212.3 ст. 212 ПКУ реєстрація у контролюючих органах як платника податку суб’єкта господарювання, постійного представництва, які здійснюють діяльність з виробництва підакцизних товарів (продукції), яка підлягає ліцензуванню, здійснюється на підставі відомостей щодо видачі такому суб’єкту відповідної ліцензії.
Органи ліцензування, що уповноважені видавати ліцензії на зазначені види діяльності, зобов’язані надати контролюючому органу за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців інформацію про видані, переоформлені, призупинені або анульовані ліцензії у п’ятиденний строк з дня здійснення таких дій.
Отже, виробник електричної енергії, який здійснює реалізацію електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії, є платником акцизного податку та зобов’язаний подавати Декларації з дати отримання ліцензії на виробництво електричної енергії.
Чи потрібно фізособі для отримання відомостей з ДРФО надавати разом з заявою за ф. № 10ДР копію паспорта та РНОКПП?
Згідно з п. 70.3 ст. 70 Податкового кодексу України до інформаційної бази Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (далі – Державний реєстр) включаються такі дані про фізичних осіб, зокрема про джерела отримання доходів, суми нарахованих та/або отриманих доходів, суми нарахованих та/або сплачених податків.
Порядок отримання відомостей з Державного реєстру визначено розд. X Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 (далі – Положення № 822).
Фізична особа, яка зареєстрована у Державному реєстрі чи в окремому реєстрі Державного реєстру, може отримати відомості про себе, наявні у Державному реєстрі (п. 1 розд. Х Положення № 822).
Відомості з Державного реєстру є документом, який безоплатно надається контролюючим органом за зверненням фізичної особи (представника) щодо отримання відомостей про себе з Державного реєстру та свідчить про наявність або відсутність відомостей про таку особу в Державному реєстрі (п. 2 розд. Х Положення № 822).
Відповідно до п. 4 розд. Х Положення № 822 для отримання відомостей про себе з Державного реєстру фізична особа звертається особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу подає документ, що посвідчує особу, та заяву щодо отримання відомостей з Державного реєстру про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за формою № 10ДР (далі – Заява) (додаток 14 до Положення № 822). Представник додає до Заяви довіреність, засвідчену в нотаріальному порядку, на отримання відомостей з Державного реєстру, документ, що посвідчує особу такого представника, та ксерокопію (з чітким зображенням) документа, що посвідчує особу довірителя.
Оригінали документів після прийняття Заяви повертаються, копії залишаються у контролюючому органі та зберігаються разом із зазначеною заявою.
Таким чином, для отримання про себе відомостей з Державного реєстру про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору фізична особа, яка звертається особисто до контролюючого органу, подає разом із Заявою документ, що посвідчує особу, який повертається після прийняття Заяви, копія документа залишається у контролюючому органі та зберігається разом із зазначеною заявою.
Щодо врахування помилково та/або надміру сплаченої суми з податку на прибуток підприємств в оплату авансового внеску, нарахованого на суму дивідендів
Порядок сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів визначено п. 57.1 прим. 1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
При прийнятті рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток – емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст. 137 ПКУ (п.п. 57.1 прим. 1.1 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ).
Згідно з абзацами першим-третім п.п. 57.1 прим. 1.2 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ, крім випадків, передбачених п.п. 57.1 прим. 1.3 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.
Авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов’язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов’язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за базовою (основною) ставкою, встановленою ст. 136 ПКУ. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.
При цьому якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об’єкту оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.
Відповідно до п. 3 розд. ІІ Порядку заповнення реквізиту «Призначення платежу» платіжної інструкції під час сплати (стягнення) податків, зборів, митних, інших платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, внесення авансових платежів (передоплати), грошової застави, а також у разі їх повернення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.03.2023 № 148, сплата податків, зборів, митних, інших платежів, єдиного внеску, внесення авансових платежів (передоплати), грошової застави платником на бюджетні/небюджетні/єдиний/депозитний рахунки оформлюються за кожним напрямом перерахування та кожним кодом виду сплати окремою платіжною інструкцією.
Обов’язковим реквізитом платіжної інструкції є реквізит «Призначення платежу», під час заповнення якого для платника у разі сплати податків, зборів, митних, інших платежів, єдиного внеску, внесення авансових платежів (передоплати), грошової застави на бюджетний/небюджетний/єдиний/депозитний рахунок передбачено поля встановленого формату, зокрема, «Код виду сплати» (п. 1 розд. ІІ Порядку № 148).
Згідно з абзацом четвертим п. 2 розд. ІІ Порядку № 148 у полі «Код виду сплати» платник заповнює код виду сплати, визначений Переліком кодів видів сплати, які використовуються платниками, згідно з додатком 1 до Порядку № 148 (далі – Перелік).
Перелік передбачає, зокрема, такі коди виду сплати, як:
101 – сплата суми податків, зборів, платежів, єдиного внеску;
125 – авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів.
Тобто, сплата податку на прибуток та авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів здійснюється з різними кодами виду сплати.
Отже, врахування наявної помилково та/або надміру сплаченої суми з податку на прибуток в оплату авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів не передбачено.
З урахуванням положення п. 43.3 ст. 43 ПКУ платник податку може здійснити повернення сум грошового зобов’язання на підставі заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.
Право на податкову знижку: 60 календарних днів для повернення
Розпочався новий навчальний рік, дехто із студентів та учнів має змогу навчатись безкоштовно, дехто вступив на платне навчання, іноді вартість навчання не під силу батькам і студентам. Як повернути частину оплати за навчання як допомогу від держави, розповів начальник управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Тернопільській області Вододимир Брудко під час сеансу телефонного зв’язку «гаряча лінія», який нещодавно відбувся в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області.
У ході телефонної розмови додзвонювачі цікавилися, за які понесені витрати можна повернути частину сплаченого податку на доходи за ставкою 18%.
Податкова знижка надається, зауважив Володимир Брудко, якщо у фізичної особи протягом звітного року були витрати на навчання, отримання доступного житла за державними програмами, оплату допоміжних репродуктивних технологій, відсотки за іпотечним кредитом, внески на благодійність, страхові платежі (внесків, премій) за договорами довгострокового страхування життя, пенсійні внески в рамках недержавного пенсійного забезпечення тощо.
Під час годинного спілкування посадовця запитували, хто може отримати податкову знижку за навчання, як надається податкова знижка, який порядок розрахунку.
Посадовець розповів, що скористатись можуть громадяни України, які офіційно працюють, а отже є платниками податку на доходи фізичних осіб і мають реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) або довідку про присвоєння ідентифікаційного номера платника податків (що надавались раніше), а саме:
- той, хто сплачує за своє навчання (наприклад, якщо студент офіційно працює та сплачує податки).
- родичі: батько, мати, чоловік, дружина, діти, в тому числі усиновлені. Таким чином, чоловік може отримати податкову знижку за оплату навчання дружини, або мама – за навчання сина.
Приватний підприємець отримати податкову знижку не може. Проте фізична особа-підприємець має право на податкову знижку виключно як фізична особа, якщо є найманим працівником та отримує доходи у вигляді заробітної плати та/або дивідендів по акціях, емітентом яких є юридична особа, що має статус резидента Дія Сіті.
Для оформлення податкової знижки необхідно підготувати: копію паспорта; довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку; довідку про заробітну плату та/або дивідендів по акціях, емітентом яких є юридична особа, що має статус резидента Дія Сіті, нараховану протягом звітного року, утриманий податок на доходи та військовий збір та податкову соціальну пільгу (у разі наявності); копії документів, що підтверджують сплату (квитанції, платіжні доручення тощо); документ, що підтверджує ступінь споріднення (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб), якщо витрати здійснено на користь члена сім’ї; копії договорів про надання послуг (за їх наявності).
Копії зазначених документів надаються разом з податковою декларацією про майновий стан та доходи, а оригінали цих документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку.
Загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата.
Податкова знижка надається у поточному році за наслідками попереднього звітного податкового року до Державної податкової інспекції за місцем реєстрації.
Запитували, чи можна скористатись правом на повернення, коли у звітному році не скористався цим правом. У відповідь Володимир Брудко, зазначив, що таке право на наступні податкові роки не переноситься. Тобто, щоб отримати податкову знижку за навчання за 2023 рік, включно до 31 грудня 2024 року необхідно подати декларацію, і після чого держава компенсує частину витрат.
Сума, що має бути повернута платнику податку як знижка на навчання, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів після надходження такої податкової декларації.
Майже 690 млн грн податку на прибуток спрямували до бюджету підприємства Тернопільщини
Упродовж січня-серпня цього року платники податків – юридичні особи області сплатили до Зведеного бюджету України 689,2 млн грн податку на прибуток підприємств. Зокрема, до державного бюджету підприємства перерахували 618,4 млн грн, а до місцевих бюджетів – 70,8 млн гривень. Порівняно з відповідним періодом минулого року надходження до зведеного бюджету збільшилися на 8,4 млн гривень.
До загального фонду зведеного бюджету платники за 8 місяців спрямували 6,4 млн грн частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій.
Нагадаємо, що порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств визначено статтею 137 Податкового кодексу України. Платіж нараховується платником самостійно. Базова ставка податку на прибуток підприємств становить 18 відсотків.
Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області
