Новини ОДПС
Можливість ФОП – платників ЄП першої-третьої груп (крім е-резидентів) бути страховими посередниками та здійснювати діяльність у сфері страхування
Відносини у сфері страхування, загальні правові засади здійснення діяльності із страхування, надання посередницьких послуг регламентовано Законом України від 18 листопада 2021 року № 1909-IX «Про страхування» (далі – Закон № 1909).
Щодо діяльності страхових посередників з 01.01.2024 і до 01.01.2025 застосовуються положення, визначені п. 5 розд. XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1909 (п. 5 розд. XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1909).
Так, відповідно до абзаців другого-п’ятого, восьмого і дев’ятого п. 5 розд. XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1909 діяльність із страхування може здійснюватися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.
Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів на ринку страхування здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов’язану з підготовкою, укладенням та виконанням договорів страхування (перестрахування), у тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових премій, страхових виплат (відшкодувань) відповідно до договорів, укладених із страхувальником або перестрахувальником.
Страхові брокери – це юридичні особи, постійні представництва брокерів-нерезидентів або фізичні особи – підприємці, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність із страхування від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Страхові брокери – фізичні особи – підприємці не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати (відшкодування).
Перестрахові брокери – це юридичні особи, постійні представництва брокерів-нерезидентів, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність з перестрахування від свого імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник.
Страхові агенти – це фізичні особи, фізичні особи – підприємці або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його діяльності із страхування, а саме укладають договори страхування, одержують страхові премії, виконують роботи, пов’язані із здійсненням страхових виплат (відшкодувань).
Страхові агенти є представниками страховика і діють у його інтересах за винагороду на підставі договору доручення, укладеного із страховиком.
Главою 1 розд. XIV Податкового кодексу України (далі – ПКУ) встановлено правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.
Критерії, за умови дотримання яких, фізичні особи – підприємці можуть бути платниками єдиного податку певної групи, визначені п. 291.4 ст. 291 ПКУ.
До платників єдиного податку, які відносяться до першої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (п.п. 1 п. 291.4 ст. 291 ПКУ).
Згідно з п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
До платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (абзац другий п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ).
Умови, відповідно до яких суб’єкт господарювання не може бути платником єдиного податку, зазначені у п. 291.5 ст. 291 ПКУ.
Не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої груп, зокрема:
фізичні особи – підприємці, які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом № 1909 (п.п. 6 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ);
страхові (перестрахові) брокери (п.п. 291.5.4 п. 291.5 ст. 291 ПКУ).
Таким чином, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку третьої групи можуть бути лише страховими агентами та здійснювати діяльність із страхування.
Платники єдиного податку першої і другої груп не можуть бути страховими посередниками (у т. ч. страховими агентами) та здійснювати діяльність в сфері страхування.
Оформлення пенсії фізособою: інформація щодо реєстрації ФОП
Державна реєстрація фізичних осіб – підприємців здійснюється відповідно до Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (далі – Закон) шляхом включення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – Єдиний державний реєстр) на підставі документів, зокрема, поданих заявником для державної реєстрації.
Згідно з п. 4 частини першої ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів).
Відповідно до ст. 65 Податкового кодексу України, ст. 5 Закону № 2464 взяття на облік, внесення змін, зняття з обліку фізичних осіб – підприємців як платників податків та як платників єдиного внеску, в органах ДПС здійснюється на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру, отриманих у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державний реєстром та інформаційними системами контролюючих органів згідно із Законом.
Взяття на облік платників податків та платників єдиного внеску контролюючим органом проводиться у день отримання відомостей з Єдиного державного реєстру, наданих згідно із Законом.
Дані про взяття на облік фізичних осіб – підприємців як платників податків та платників єдиного внеску передаються до Єдиного державного реєстру та підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру.
Отже, першоджерелом відомостей щодо фізичних осіб – підприємців є Єдиний державний реєстр.
Частиною другою ст. 11 Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються, зокрема, у вигляді безоплатного доступу, виписок, витягів у паперовій та електронній формі, що містять відомості, актуальні на момент запиту або на визначену дату, а також документів у паперовій та електронній формі, що містяться в реєстраційній справі, відповідно до Порядку надання відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.05.2023 № 1692/5 (далі – Порядок № 1692).
Враховуючи викладене, за отриманням юридично значимих відомостей щодо реєстрації фізичною особою – підприємцем необхідно звертатися до Єдиного державного реєстру, згідно з процедурами встановленими Порядком № 1692.
Якщо інформації, отриманої з Єдиного державного реєстру згідно з Порядком № 1692, недостатньо, платник єдиного внеску/застрахована особа може отримати документальне підтвердження інформації, яка наявна в реєстрі страхувальників шляхом направлення запиту про отримання витягу з реєстру страхувальників до контролюючого органу.
Порядок надання інформації з реєстру страхувальників, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 21.07.2017 № 651, постановою Правління пенсійного фонду України від 21.07.2017 № 16-1 «Про затвердження Порядку надання інформації з реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування».
На даний час реалізована можливість направити запит про отримання витягу з реєстру страхувальників за формою 1-ЗРС (ідентифікатор форми F1303801) через інформаційно-комунікаційну систему «Електроний кабінет» (https://cabinet.tax.gov.ua) (режим «Заяви, запити для отримання інформації» приватної частини Електронного кабінету) та отримати витяг з реєстру страхувальників (щодо фізичної особи – підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність) за формою 2-ВРС (ідентифікатор форми F1403801) або довідку з реєстру страхувальників за формою 1-ДРС (ідентифікатор форми F1438201) (режим «Перегляд звітності» приватної частини Електронного кабінету).
При цьому слід зазначити, що відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 4 липня 2013 року № 406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України в зв’язку з проведенням адміністративної реформи» органи ДПС почали виконувати функції з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з жовтня 2013 року. Від Пенсійного фонду України (далі – ПФУ) до ДПС був переданий реєстр страхувальників станом на дату набрання чинності цього Закону.
Органи ПФУ продовжували адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування.
Отже, ДПС надає витяг з реєстру страхувальників стосовно платників єдиного внеску, які були включені до такого реєстру та підприємницька діяльність яких не припинена станом на жовтень 2013 року, або які взяті на облік в органах ДПС після цієї дати.
Які штрафні санкції застосовуються за неподання, несвоєчасне подання Повідомлення про участь у міжнародній групі компаній або надання недостовірної інформації у ньому?
Відповідно до абзацу другого і третього п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платники податків, які є учасниками відповідної міжнародної групи компаній та у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов’язані подавати до 01 жовтня року, що настає за звітним, Повідомлення про участь у міжнародній групі компаній (далі – Повідомлення).
Зокрема, Повідомлення подається центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Форма та порядок складання Повідомлення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2020 № 839.
Відповідальність платників податків за неподання (несвоєчасне подання) Повідомлення або надання недостовірної інформації в Повідомленні передбачена ст. 120 ПКУ.
Згідно з п. 120.3 ст. 120 ПКУ визначено, що неподання платником податків, зокрема, Повідомлення відповідно до вимог ст. 39 ПКУ, тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року, – при неподанні Повідомлення.
Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податків від обов’язку подання, зокрема, Повідомлення.
Неподання платником податків, зокрема, Повідомлення після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого п. 120.3 ст. 120 ПКУ, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання Повідомлення, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Пунктом 120.6 ст. 120 ПКУ визначено, що несвоєчасне подання платником податків, зокрема, Повідомлення, тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання Повідомлення, але не більше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Згідно з п. 120.5 ст. 120 ПКУ надання недостовірної інформації, зокрема, в Повідомленні, тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року, – у разі надання недостовірної інформації в Повідомленні.
Сплата таких штрафів не звільняє платника податків від обов’язку подання, зокрема, уточнюючого Повідомлення.
Штраф, передбачений п. 120.5 ст. 120 ПКУ, не застосовується, якщо платник податків подав, зокрема, Повідомлення з помилками, які не вплинули на правильність ідентифікації держави або території, резидентом якої є один або декілька учасників міжнародної групи компаній, та/або на правильність ідентифікації кожного з учасників відповідної міжнародної групи компаній, та/або на правильність ідентифікації юрисдикції подання звіту в розрізі країн міжнародної групи компаній, і такий платник виправив помилки шляхом подання, зокрема, уточнюючого Повідомлення самостійно.
Поряд з цим, п. 11 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм п. 7 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
Понад 140 млн грн акцизного податку отримали державний та місцеві бюджети Тернопільщини від платників краю
Протягом січня-серпня цього року від платників Тернопільщини до державного бюджету надійшло 67,9 млн грн акцизного податку з вироблених в Україні товарів.
Зокрема, найбільшу питому вагу становлять надходження з виробництва тютюнових виробів – 33,5 млн грн (49,3%), а також від виробництва пива – 17 млн грн (25%). Ще 14,1 млн грн (20,8%), бюджет отримав від виробництва горілчаної продукції, 2,7 млн грн (4%) – від сплати акцизного податку за переобладнання транспортних засобів, 400 тис. грн (0,6%) – від виробництва спирту та 200 тис. грн (0,3%) – від виробництва виноробної продукції.
Окрім цього, за січень-серпень місцеві бюджети області отримали 72,7 млн грн акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів. Так, від реалізації алкогольних напоїв надійшло 49,3 млн грн (67,8%), від продажу пива – 22,9 млн грн (31,5%) та 500 тис. грн (0,7%) – від продажу тютюнових виробів.
Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області
