Новини ОДПC
Військовий збір для платників єдиного податку – ФОП першої-четвертої груп та юридичних осіб третьої групи
Відповідно до п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками військового збору є, зокрема:
фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої, другої та четвертої групи (п.п. 2 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ);
платники єдиного податку третьої групи, крім електронних резидентів (е-резидентів) (п.п. 3 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Військовий збір для платників збору, зазначених у підпунктах 2 та 3 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, встановлюється з 1 січня 2025 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України від 24 лютого 2024 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» (абзац п’ятий п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Згідно з п.п. 1.15 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ перший податковий (звітний) період новостворених суб’єктів господарювання, що є платниками військового збору, зазначеними у підпунктах 2 і 3 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, починається з першого числа місяця, в якому відбулася їх державна реєстрація, але не раніше 1 січня 2025 року.
При державній реєстрації припинення платників збору, зазначених у підпунктах 2 і 3 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому відповідним контролюючим органом отримано від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення.
Чи може ЮО – платник ЄП третьої групи здійснювати операції з продажу цінних паперів та корпоративних прав?
Відповідно до п.п. 291.5.4 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої груп страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів.
Абзацом першим частини першої ст. 44 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» (далі – Закон № 3480) визначено, що діяльність з торгівлі фінансовими інструментами провадиться інвестиційними фірмами, які створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю, для яких операції з фінансовими інструментами є виключним видом діяльності, крім випадків, встановлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Діяльність з торгівлі фінансовими інструментами може провадитися банками, за умови отримання відповідної ліцензії.
Відповідно до частини дванадцятої ст. 36 Закону № 3480 правочини щодо фінансових інструментів повинні вчинятися за участю або посередництвом інвестиційної фірми, крім випадків, визначених частиною дванадцятою ст. 36 Закону № 3480.
Частиною першою ст. 7 Закону № 3480 визначено, що фінансовими інструментами є, зокрема, цінні папери, у тому числі цінні папери інститутів спільного інвестування.
Цінний папір є самостійним об’єктом цивільних прав, визначеним ст. 194 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (частина перша ст. 8 Закону № 3480).
Згідно з ст. 194 ЦКУ цінний папір як об’єкт цивільних прав, форма існування якого встановлюється законом, посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) та особи, яка має права на цінний папір, передбачає виконання зобов’язань за таким цінним папером, а також можливість передачі іншим особам прав на цінний папір та прав за цінним папером або обмеження такої можливості у випадках та порядку, передбачених законом.
Враховуючи те, що діяльність з торгівлі цінними паперами провадиться інвестиційними фірмами та те, що інвестиційні компанії не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп, юридична особа – платник єдиного податку третьої групи не може здійснювати операції з продажу цінних паперів у межах провадження господарської діяльності.
Водночас юридична особа – платник єдиного податку третьої групи, яка є власником цінних паперів, може здійснити їх продаж, звернувшись до торгівця цінними паперами, який має ліцензію, видану Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Згідно з п.п. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 ПКУ корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Підпунктом 291.5.5 п. 291.5 ст. 291 ПКУ встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої груп суб’єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків.
Тобто, юридична особа – платник єдиного податку третьої групи може вносити кошти або майно до статутного капіталу іншої юридичної особи (бути засновником іншої юридичної особи).
Разом з тим, п.п. 6 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ визначено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої груп суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України від 18 листопада 2021 року № 1909-ІХ «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розд. III ПКУ.
При цьому, придбання та продаж юридичною особою – платником єдиного податку третьої групи корпоративних прав інших юридичних осіб на постійній основі може розглядатися як фінансове посередництво.
Яка відповідальність застосовується до податкового агента за неподання або несвоєчасне подання додатка 4ДФ до Розрахунку?
Згідно з п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.
Якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за основним місцем обліку.
За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності, зокрема, фінансова, адміністративна (ст. 111 ПКУ).
Відповідно до п. 119.1 ст. 119 ПКУ неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов’язань платника податку та/або до зміни платника податку, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 2040 гривень.
Частиною першою ст. 163 прим. 4 Кодексу про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х (далі – КУпАП) визначено, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення контролюючим органам за встановленою формою відомостей про доходи громадян, – тягне за собою попередження або накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян – суб’єктів підприємницької діяльності у розмірі від двох до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, передбачені частиною першою ст. 163 прим. 4 КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян – суб’єктів підприємницької діяльності у розмірі від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Понад 10,7 млн грн штрафних санкцій сплатили порушники при торгівлі підакцизними товарами
За 2024 рік фахівці Головного управління ДПС у Тернопільській області провели 713 перевірок суб’єктів господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним.
За результатами проведених перевірок встановлено 584 порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших нормативно-правових актів, що регулюють виробництво та обіг алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального. Зокрема:
- 74 факти торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені оптово-відпускні або роздрібні ціни;
- 69 фактів роздрібної торгівлі тютюновими виробами з полиць самообслуговування;
- 62 факти невидачі розрахункового документа (чек), незабезпечення ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів;
- 58 фактів ненадання документів при проведенні фактичної перевірки;
- 52 факти реалізації дитячого асортименту, що імітує тютюнові вироби;
- 43 факти торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії;
- 41 факт реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка;
- 21 факт торгівлі тютюновими виробами без наявності ліцензії;
- 10 фактів продажу алкоголю неповнолітнім;
- 9 фактів продажу тютюнових виробів неповнолітнім;
інші порушення.
Внаслідок перевірок підприємцям донараховано штрафних (фінансових) санкцій на суму 10 млн 708,2 тис. гривень.
