Новини ОДПC
Чи розривається достроково контролюючим органом договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, якщо фізособа працевлаштувалась?
Відповідно до частини першої ст. 10 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є:
члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню (абзац третій частини першої ст. 10 Закону № 2464);
особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пп. 4, 5 та 5 прим. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, – на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (абзац п’ятий частини першої ст. 10 Закону № 2464);
домашні працівники (абзац шостий частини першої ст. 10 Закону № 2464).
Згідно з частиною другою ст. 10 Закону № 2464 особи, зазначені в абзацах третьому, п’ятому частини першої ст. 10 Закону № 2464, беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі – Договір), але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату).
Пунктом другим частини восьмої ст. 10 Закону № 2464 визначено, що Договір може бути достроково розірваний контролюючим органом у разі: набуття застрахованою особою відповідно до Закону № 2464 зобов’язань щодо участі в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Враховуючи зазначене, у разі набуття фізичною особою, яка є стороною Договору, впродовж дії Договору, зобов’язань щодо участі в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, такий Договір достроково розривається контролюючим органом.
Щорічна відпустка або тимчасова втрата працездатності ФОП: написання заяви щодо звільнення від сплати єдиного податку та військового збору
Згідно з пп. 295.1 та 295.2 ст. 295 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок та військовий збір шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Нарахування авансових внесків по єдиному податку для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Відповідно до п. 295.5 ст. 295 ПКУ та п.п. 1.13 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку та військового збору протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої витягом з Електронного реєстру листків непрацездатності (далі – ЕРЛН), якщо вона триває 30 і більше календарних днів.
Згідно з п.п. 298.3.2 п. 298.3 ст. 298 ПКУ інформація про період щорічної відпустки і терміни тимчасової втрати працездатності з обов’язковим доданням витягу з ЕРЛН подається за заявою у довільній формі.
Окремого терміну подання заяви щодо періоду щорічної відпустки або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності нормами ПКУ не передбачено.
Отже, платники єдиного податку першої та другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку та військового збору протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої витягом з ЕРЛН, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.
Оскільки окремого терміну подання заяви щодо періоду щорічної відпустки або тимчасової втрати працездатності нормами Податкового кодексу України не передбачено, то з метою уникнення порушення термінів сплати авансових внесків по єдиному податку та військовому збору до контролюючого органу подається заява:
щодо періоду щорічної відпустки (про звільнення від сплати єдиного податку та військового збору) – до дати початку відпустки;
щодо терміну втрати працездатності – до 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому закінчився лікарняний (з обов’язковим додаванням витягу з ЕРЛН).
Яким чином заповнюються графи розд. 3 заяви за ф. № 20-ОПП, якщо місце проживання керівника (засновника) є основним місцем обліку юрособи або місце проживання ФОП є місцем, де провадиться підприємницька діяльність?
Пунктом 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) встановлено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі – об’єкти оподаткування) (неосновне місце обліку).
Порядок подання заяви про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі – Заява за ф. № 20-ОПП) встановлений розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами та доповненнями.
У Заяві за ф. № 20-ОПП надається інформація про всі об’єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.
Будь-який суб’єкт господарювання, незалежно від форми ведення підприємницької діяльності, зобов’язаний подати до контролюючого органу за основним місцем обліку Заяву за ф. № 20-ОПП з інформацією щодо фактичної адреси провадження підприємницької діяльності як про об’єкт оподаткування.
Якщо місце проживання керівника (засновника) є основним місцем обліку юридичної особи або місце проживання фізичної особи – підприємця є місцем, де провадиться підприємницька діяльність, або воно пов’язане із здійсненням підприємницької діяльності, то така юридична особа/фізична особа – підприємець повинні подати до контролюючого органу Заяву за ф. № 20-ОПП з інформацією про даний об’єкт оподаткування протягом 10 робочих днів після проведення державної реєстрації юридичної особи/реєстрації підприємницької діяльності.
Заява за ф. № 20-ОПП заповнюється із дотриманням Пам’ятки для заповнення розділу 3 Заяви про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (додаток до Заяви за ф. № 20-ОПП).
У графі 3 «Тип об’єкта оподаткування» – зазначається тип об’єкта оподаткування, де проживає платник податків («682 – квартира», «685 – житловий будинок», «293 – котедж» тощо) відповідно до рекомендованого довідника типів об’єктів оподаткування.
У графі 14 «Стан об’єкта оподаткування» зазначається: 2 – експлуатується або 8 – орендується.
У графі 15 «Вид права на об’єкт оподаткування» зазначається: 1 – право власності; 2 – право володіння; 3 – право користування (сервітут, емфітевзис, суперфіцій); 4 – право господарського відання; 5 – право оперативного управління; 6 – право постійного користування; 7 – право довгострокового користування або оренди; 8 – право короткострокового користування, оренди або найму; 9 – іпотека; 10 – довірче управління майном.
В який термін та які документи (оригінали чи копії) надає ФОП для проведення документальної перевірки (планової або позапланової)?
Право проведення контролюючими органами, визначеними п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), камеральних, документальних (планових або позапланових, виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок передбачено п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75 ПКУ.
Контролюючі органи мають право, зокрема:
для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов’язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом (п.п. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 ПКУ);
отримувати безоплатно від платників податків, а також від Національного банку України, банків, інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей довідки у порядку та на підставах, визначених ПКУ, з урахуванням законів, що визначають порядок розкриття зазначеними особами інформації, що містить банківську таємницю, таємницю надавача платіжних послуг, інформацію щодо дотримання встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів у порядку, передбаченому Законом України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІI «Про банки і банківську діяльність», а на підставі рішення суду – інформацію про обсяг та обіг коштів/електронних грошей на рахунках у банку/небанківському надавачу платіжних послуг, електронних гаманцях, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком (п.п. 20.1.5 п. 20.1 ст. 20 ПКУ).
Згідно з п. 177.10 ст. 177 ПКУ фізичні особи – підприємці зобов’язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.
Облік доходів і витрат від здійснення діяльності з роздрібної торгівлі пальним, з роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, яка здійснюється за адресою місця роздрібної торгівлі пальним, ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.
Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Фізичні особи – підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до абзаців першого – четвертого п. 296.1 ст. 296 ПКУ фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.
Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи – підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів і витрат за типовою формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
При цьому фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку третьої групи ведуть облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів підприємницької діяльності.
Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Абзацами першим і другим п. 44.1 ст. 44 ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ.
Платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених п. 44.1 ст. 44 ПКУ, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше строків, передбачених п. 44.3 ст. 44 ПКУ.
Передбачені п. 44.3 ст. 44 ПКУ строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених п. 102.3 ст. 102 ПКУ (абзац восьмий п. 44.3 ст. 44 ПКУ).
Згідно з абзацом першим п. 85.2 ст. 85 ПКУ платник податків зобов’язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки. Такий обов’язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Отже, фізична особа – підприємець, щодо якої розпочалася документальна перевірка (планова або позапланова), повинна в перший день перевірки надати посадовій особі контролюючого органу у повному обсязі оригінали всіх документів за період, що перевіряється, з питань, які стосуються предмету перевірки, зокрема, щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, а саме: договори (угоди) робіт, послуг; акти виконаних робіт (наданих послуг), накладні; виписки банку про рух грошових коштів; книгу обліку доходів; трудові договори, відомості нарахування та виплати заробітної плати; інші документи, які стосуються фінансово-господарської діяльності.
Поряд з цим, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (абзац перший п. 85.4 ст. 85 ПКУ).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п’ять робочих днів до дати закінчення перевірки (абзац другий п. 85.4 ст. 85 ПКУ).
Також п. 85.8 ст. 85 ПКУ передбачено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених ПКУ, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Впроваджено сплату авансових внесків із податку на прибуток за місця роздрібної торгівлі пальним
Державна податкова служба України у зв’язку з підписанням Закону України від 10 жовтня 2024 року № 4015-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» (далі - Закон № 4015) повідомила, що Законом № 4015 із 01.12.2024 впроваджено сплату авансових внесків із податку на прибуток підприємств платниками такого податку за місця роздрібної торгівлі пальним.
Відповідно до п. 137.12 ст. 137 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) платники податку на прибуток підприємств, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, зобов’язані сплачувати авансові внески з податку на прибуток підприємств за кожне місце роздрібної торгівлі пальним, інформація щодо якого внесена до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального станом на перше число поточного місяця. Авансові внески та податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, визначаються у порядку, передбаченому п. 141.14ст. 141 Кодексу.
Так, відповідно до абзацу першого пп. 141.14.1 п. 141.14 ст. 141 Кодексу платники податку, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, сплачують щомісяця не пізніше двадцятого числа поточного місяця авансовий внесок, із податку на прибуток підприємств за кожне місце роздрібної торгівлі пальним, інформація щодо якого внесена до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального станом на перше число поточного місяця, у розмірі, визначеному п.п 141.14.2 п. 141.14ст. 141 Кодексу.
Податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1. ст. 36 Кодексу).
У п.п. 141.14.2 п. 141.14 ст. 141 Кодексу визначено, що авансовий внесок з податку на прибуток підприємств сплачується за кожне місце роздрібної торгівлі пальним, інформація щодо якого внесена до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального станом на перше число поточного місяця:
а) у розмірі 60 тисяч гривень за кожне місце, крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього підпункту;
б) для місця роздрібної торгівлі пальним, на якому здійснюється реалізація виключно скрапленого газу, - у розмірі 30 тисяч гривень за кожне місце;
в) для місця роздрібної торгівлі пальним, на якому здійснюється реалізація кількох видів пального і при цьому частка реалізації скрапленого газу в літрах, приведених до температури 15 °С у загальному обсязі реалізованого протягом попереднього місяця пального, становить 50 і більше відсотків, - у розмірі 45 тисяч гривень за кожне місце.
Абзацом другим п.п. 141.14.1 п. 141.14 ст. 141 Кодексу визначено, що термін «роздрібна торгівля пальним», «місце роздрібної торгівлі пальним» вживаються у значеннях, наведених у Законі України від 18.06.2024 № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 3817).
Роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та реалізації або відпуску надалі пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик із місць роздрібної торгівлі пальним через паливороздавальні колонки, газороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, а також реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів, а також заправлення з бункерувальника у водному просторі морських та річкових суден (п. 77 частини першої ст. 1 Закону № 3817).
Місце роздрібної торгівлі пальним - об’єкт нерухомого майна або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого розташоване технологічне обладнання, призначене для приймання, зберігання та роздрібної торгівлі пальним, який належить суб’єкту господарювання на праві власності або користування; нафтоналивний несамохідний морський / річковий бункерувальник; спеціалізований транспортний засіб для перевезення балонів із скрапленим вуглеводневим газом, з якого здійснюється роздрібна торгівля скрапленим вуглеводневим газом у балонах для побутових потреб населення та інших споживачів. Місце роздрібної торгівлі пальним вважається місцем зберігання пального, якщо зберігання пального здійснюється за таким місцем роздрібної торгівлі пальним (п. 52 частини першої ст. 1 Закону № 3817).
При цьому, відповідно до п. 29 частини першої ст. 1 Закону № 3817 Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального складова інформаційно-комунікаційної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що містить перелік суб’єктів господарювання, яким надано ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі наданих ліцензій.
Тобто Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального ведеться, зокрема, у розрізі суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на місцях виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним на підставі наданих ліцензій.
Згідно з частиною другою ст. 29 Закону № 3817, роздрібна торгівля пальним здійснюється суб’єктом господарювання за наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Частиною п’ятою ст. 53 Закону № 3817 встановлено, що ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним надається безстроково, а плата за неї справляється щорічно.
Слід зазначити, що п. 141.14 ст. 141 Кодексу не містить положень, відповідно до яких суб’єкти господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, зобов’язані сплачувати щомісячні авансові внески виключно у разі наявності операцій з реалізації пального протягом місяця або у разі складання акцизних накладних та реєстрації їх у реєстрі.
Враховуючи викладене, критерієм для визначення переліку суб’єктів господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним та зобов’язані щомісячно сплачувати авансові внески з податку на прибуток підприємств за кожне місце роздрібної торгівлі пальним, є наявність ліцензії на право роздрібної торгівлі за кожне місце роздрібної торгівлі пальним, інформація щодо якого внесена до Єдиного реєстру ліцензіатів га місць обігу пального станом на перше число поточного місяця.
Зазначена позиція висвітлена Міністерством фінансів України, яке є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізацію єдиної державної податкової політики, а також здійснення нормативно-правового регулювання у податковій сфері, у листі від 16.01.2025 № 11210-09-62/1594.
Крім того, якщо у платника податку на прибуток наявна ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним за місцем роздрібної торгівлі пальним, де передбачено здійснення реалізації кількох видів пального (у тому числі скрапленого газу), інформація щодо якого внесена до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального станом на перше число поточного місяця, але при цьому реалізація пального не здійснювалася, то авансовий внесок з податку на прибуток підприємств сплачується за таке місце роздрібної торгівлі пальним у розмірі 60 тисяч гривень відповідно до п.п. «а» п.п. 141.14.2 п. 141.14ст. 141 Кодексу.
Відповідно до п. п. 141.14.4 п. 141.14 ст. 141 Кодексу грошове зобов’язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств вважається узгодженим у момент виникнення такого зобов’язання, який визначається за календарною датою, встановленою у п.п. 141.14.1 цього пункту для граничного строку сплати авансового внеску з податку на прибуток підприємств до відповідного бюджету.
Згідно з п.п. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 Кодексу камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.
Звертаємо увагу, що відповідно до п. 12 пп. 75.1.1. п. 75. 1 ст. 75 Кодексу предметом камеральної перевірки є своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов’язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.14 статті 141 Кодексу.
Згідно з п. 124.1 ст. 124 Кодексу у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім грошового зобов’язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених у Кодексі, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Штраф, визначений у п. 124.1 ст. 124 Кодексу, застосовується лише після сплати податкового (грошового) зобов’язання, оскільки він розраховується від погашеної суми податкового боргу.
Діють «гарячі лінії» з питань зупинення реєстрації податкових накладних
Головне управління ДПС у Тернопільській області повідомляє, що задля уникнення непорозумінь консультації з різних питань можна отримати за номерами телефону ГУ ДПС.
Зокрема, можна отримати консультації з питань:
- зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- подання повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено;
- подання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- подання таблиці даних платника податку на додану вартість;
- врахування/неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість;
- відповідності/невідповідності платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку;
- подання повідомлення про подання інформації та копiй документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковостi платника податку.
Номери телефонів для отримання фахових консультацій: +38(098) 423-83-26, +38(0352) 43-46-06, +38(0352) 43-46-29.
Чи необхідно подавати уточнюючу декларацію про майновий стан і доходи при поданні повного звіту КІК, якщо загальні показники в поданій декларації не змінюються?
Відповідно до п.п. 39 прим. 2.5.1 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) для цілей податкового контролю за оподаткуванням прибутку контрольованої іноземної компанії (далі – КІК) звітним (податковим) періодом є календарний рік або інший звітний період КІК, що закінчується протягом календарного року.
Контролюючі особи – фізичні особи зобов’язані подавати Звіт про контрольовані іноземні компанії (далі – Звіт) до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) за відповідний календарний рік засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг», від 05 жовтня 2017 року № 2155-VІІІ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (п.п. 39 прим. 2.5.2 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 ПКУ).
До Звіту в обов’язковому порядку додаються завірені належним чином копії фінансової звітності КІК, що підтверджують розмір прибутку КІК за звітний (податковий) рік. Якщо граничні строки підготовки фінансової звітності у відповідній іноземній юрисдикції спливають пізніше граничних строків подання Декларації, такі копії фінансової звітності КІК подаються разом із Декларацією за наступний звітний (податковий) період (п.п. 39 прим. 2.5.2 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 ПКУ).
Якщо контролююча особа не має можливості забезпечити складання фінансової звітності КІК та/або здійснення розрахунку скоригованого прибутку КІК до дати граничного строку подання Декларації, така контролююча особа подає Звіт за скороченою формою, який містить лише відомості, передбачені підпунктами «а»-«в» п.п. 39 прим. 2.5.3 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 ПКУ.
Контролююча особа зобов’язана подати повний Звіт до кінця календарного року, наступного за звітним (податковим) роком. Якщо відповідно до Звіту загальний оподатковуваний дохід, об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств контролюючої особи збільшується, така особа до кінця календарного року, наступного за звітним (податковим) роком, подає уточнюючу Декларацію.
При цьому, штрафні санкції та/або пеня не застосовуються (п.п. 39 прим. 2.5.4 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 ПКУ).
Враховуючи викладене, якщо при поданні повного Звіту, загальний оподатковуваний дохід, об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств контролюючої особи не збільшується та, відповідно, не змінюються показники Декларації та додатків КІК до неї, то уточнюючу Декларацію подавати не потрібно.
Яким чином оподатковується ПДФО та військовим збором сума доходу, виплачена фізособі – резиденту від продажу вживаних речей за посередництвом юрособи – комісіонера (ФОП – комісіонера)
Відповідно до п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 розд. І Податкового кодексу України (далі – ПКУ) продаж (реалізація) товарів – це будь-які операції, що здійснюються, зокрема згідно з договорами купівлі-продажу та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розд. ІV ПКУ, п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого передбачено, що об’єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).
Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податків (крім випадків, визначених у пп. 167.2 – 167.5 ст. 167 ПКУ).
Крім того, доходи, визначені ст. 163 ПКУ, є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).
Ставка військового збору становить 5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).
Особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, до контролюючого органу за основним місцем обліку (п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ).
Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 із змінами та доповненнями затверджені форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок).
Згідно з п. 4 розд. IV Порядку в додатку 4 «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі – додаток 4ДФ) до Розрахунку у графі 6 «Ознака доходу» зазначається ознака доходу, наведена у розд. 1 «Довідник ознак доходів фізичних осіб» додатка 2 до Порядку.
Довідником ознак доходів фізичних осіб визначено, що інші доходи відображаються в додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «127».
Враховуючи викладене, дохід, отриманий фізичною особою – резидентом від продажу вживаних речей за посередництвом юридичної особи – комісіонера (фізичної особи – підприємця – комісіонера), включається комісіонером до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такої фізичної особи як інші доходи та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах з відповідним відображенням в додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «127».
Понад три тисячі сертифікатів електронного цифрового підпису отримали жителі Тернопільщини у січні
Упродовж січня цього року працівники відділу реєстрації користувачів Головного управління ДПС у Тернопільській області видали громадянам 3150 сертифікатів електронного цифрового підпису. Зокрема, 2858 сертифікатів видано у Центрі обслуговування платників Тернопільської ДПІ, а ще 292 – у ЦОП Чортківської ДПІ.
Електронний ключ дає його власнику можливість підписувати електронні документи, користуватися електронними послугами, реєструватися на державних порталах, а також використовувати усі можливості Електронного кабінету від ДПС та мобільного застосунку «Моя податкова».
Послуга з видачі посилених сертифікатів відкритих ключів електронного цифрового підпису для юридичних осіб, приватних підприємців та громадян є безкоштовною та займає до 10 хвилин часу. Охочі можуть нею скористатися, відвідавши відділ реєстрації користувачів ГУ ДПС в області, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, Центр обслуговування платників Тернопільської ДПІ, кімн. 122. Також електронний цифровий підпис можна отримати у Чортківській ДПІ за адресою м. Чортків, вул. Шевченка, 23.
Тернопільщина: за минулий рік у рахунок погашення податкового боргу до бюджету надійшло 97 млн гривень
Упродовж 2024 року в абсолютному значенні податковий борг зменшили 297 підприємств області, які допустили його на початок року, на загальну суму 57,4 млн гривень. Про це повідомили в управлінні по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у Тернопільській області. При цьому 193 суб’єкти господарювання сплатили заборговану суму повністю, а це – 30,4 млн гривень.
У рахунок погашення податкового боргу за 2024 рік надійшло до зведеного бюджету 97 млн грн (у 2023 році – 85,1 млн грн), у тому числі до державного бюджету залучено 50,2 млн грн (у 2023 році – 39,1 млн гривень).
Торік до суду направлено 984 позови щодо стягнення податкового боргу на суму 79,7 млн гривень.
Надходження коштів за рахунок реалізації безхазяйного майна до зведеного бюджету за минулий рік становлять 584,9 тис. грн, у тому числі до державного – 453,6 тис. грн і до місцевих бюджетів – 131,3 тис. гривень.
Нагадаємо, що переглянути інформацію щодо наявності/відсутності податкового боргу можна з допомогою електронних сервісів ДПС, в Електронному кабінеті, а також можна провести звірку в Центрі обслуговування платників за місцем реєстрації.
Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області