Новини ОДПC
Управління податковими ризиками: коли податки сплачуються із затримкою або не повністю
З метою підвищення податкової дисципліни платників запроваджено новий підхід до управління податковими ризиками. Державна податкова служба впроваджує міжнародні практики комплаєнсу, а також здійснює реалізацію проєкту, спрямованого на формування системи управління комплаєнс-ризиками. Координацію проєкту здійснює Міністерство фінансів України.
Юридичною основою запуску цього інструменту стала постанова Кабінету Міністрів України від 25 липня 2024 року № 854, яка набрала чинності 1 серпня 2024 року. Постанова передбачає впровадження експериментального проєкту з управління податковими ризиками на базі ДПС.
Ключова новація проєкту – класифікація податкових ризиків за чотирма напрямами:
- ризик реєстрації;
- ризик звітності;
- ризик декларування;
- ризик сплати.
Окремо звертаємо увагу на комплаєнс-ризик сплати – це ситуації, коли податки, збори, інші обов’язкові платежі або єдиний соціальний внесок сплачуються із запізненням, не повністю або взагалі не сплачуються. Це може призвести до накопичення податкової заборгованості.
Щоб уникнути таких ситуацій, платникам слід дотримуватися Порядку заповнення реквізиту «Призначення платежу», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.03.2023 № 148. Цей документ регламентує правильне заповнення платіжних доручень під час сплати податків, єдиного внеску, авансових платежів, а також у випадках повернення коштів. Наказ зареєстрований у Міністерстві юстиції України 28.03.2023 за № 528/39584.
Для зручності та зниження кількості помилок при заповненні платіжок, ДПС підготувала навчальний відеоролик з поясненнями, який допоможе правильно вказувати обов’язкові реквізити у розрахунках із бюджетом та фондами. Переглянути відео можна за посиланням https://tax.gov.ua/baneryi/onlayn-navchannya/splata-podatkiv-ta-edinogo-vnesku--povernennya-platejiv-z-byudjetu/zapovnennya-rekvizitiv-platijnoi-instruktsii/896152.html.
Чи можна подати уточнюючий розрахунок 4ДФ після трьох років?
Якщо платник податків виявляє помилки у податковій декларації за попередні періоди (наприклад, під час перевірки), він повинен подати уточнюючий розрахунок за формою, яка діє на той момент (п. 50.1 ст. 50 ПКУ). Проте це можна зробити лише в межах строку давності, тобто протягом 1095 днів (3 роки) з моменту, коли мала бути подана декларація або сплачений податок (ст. 102 ПКУ).
Податкові агенти (наприклад, роботодавці) зобов’язані подавати Податковий розрахунок (форма 4ДФ), якщо вони виплачували дохід фізичним особам і утримували податок або нараховували єдиний внесок (п. 176.2 ст. 176 ПКУ). Цей розрахунок подається лише у разі виплат у відповідному звітному періоді, і подається за формою, затвердженою Мінфіном (наказ № 4 від 13.01.2015).
Якщо пройшло більше 1095 днів, то уточнюючий розрахунок 4ДФ подати вже не можна, оскільки ПКУ цього не дозволяє.
Важливо: щодо єдиного соціального внеску (ЄСВ) діють інші правила. Згідно із Законом № 2464-VI, для ЄСВ строк давності не застосовується, тому страхувальник може виправляти помилки за будь-які періоди, навіть дуже давні.
Висновок:
- Помилки з ПДФО можна виправити лише протягом трьох років.
- Помилки з ЄСВ можна виправити у будь-який час.
Що вказувати у графі «назва господарської одиниці» в заявах за формами № 1-РРО та № 1-ПРРО, якщо продаж товарів відбувається через інтернет-магазин чи сайт?
Правові засади використання реєстраторів розрахункових операцій (РРО) та програмних РРО (ПРРО) у сферах торгівлі, громадського харчування і послуг встановлено Законом України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (із змінами) та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.
Згідно з п. 1 ст. 3 цього Закону, суб’єкти господарювання при здійсненні розрахункових операцій у готівковій або безготівковій формі зобов’язані проводити розрахунки на повну суму покупки/послуги через зареєстровані та опломбовані у встановленому порядку РРО, переведені у фіскальний режим, або через ПРРО, зареєстровані фіскальним сервером ДПС. При цьому обов’язковим є формування відповідного розрахункового документа – паперового чи електронного.
Процедура реєстрації визначена:
– для РРО – наказом Мінфіну від 14.06.2016 № 547;
– для ПРРО – наказом Мінфіну від 23.06.2020 № 317.
Реєстрація РРО проводиться на підставі заяви за формою № 1-РРО, а ПРРО – на підставі заяви за формою № 1-ПРРО.
Застосовувати РРО/ПРРО дозволено виключно в тій господарській одиниці, яка зазначена у реєстраційному посвідченні (для РРО) або внесена до реєстру ПРРО (для ПРРО).
Форма та зміст розрахункових документів визначені Положенням, затвердженим наказом Мінфіну від 21.01.2016 № 13. У п. 2 розд. I цього документа вказано, що найменування господарської одиниці повинне відповідати назві, зазначеній у документі на право власності чи користування приміщенням.
Реквізит «назва господарської одиниці» є обов’язковим у фіскальному чеку (п. 2 розд. ІІ Положення № 13) і має відповідати даним із Заяви за формою № 20-ОПП.
Першоджерелом інформації для такої заяви є правовстановлювальні документи, актуальні на дату подання. У графі 3 форми № 20-ОПП вказується тип об’єкта оподаткування згідно з довідником, який розміщено на сайті ДПС. При виборі типу враховуються функціональне призначення об’єкта, вид діяльності та можливість укрупнення інформації. У графі 4, за наявності, зазначається назва об’єкта оподаткування з метою уточнення.
У разі здійснення інтернет-торгівлі у заявах за формами № 1-РРО / № 1-ПРРО потрібно вказувати таку назву господарської одиниці, яка відповідає об’єкту оподаткування, та може містити ознаку дистанційної торгівлі, комерційну назву або інші ідентифікаційні елементи.
Майже 28,7 млн грн екоподатку спрямував на захист довкілля бізнес Тернопільщини
У першому півріччі цього року підприємства Тернопільської області перерахували до Зведеного бюджету України майже 28,7 млн грн екологічного податку. Це на 6,7 млн грн більше, ніж за аналогічний період 2024 року. Загалом очікувані надходження були перевищені майже вдвічі, бюджет додатково отримав понад 13 млн гривень.
Екологічний податок – це загальнодержавний обов’язковий платіж, який сплачують підприємства за фактичні обсяги:
- викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел;
- скидів у водні об’єкти;
- розміщення відходів (за винятком певних видів безпечних відходів, які використовуються як вторинна сировина);
- утворення та зберігання радіоактивних відходів.
Цей податок є своєрідною формою відповідальності бізнесу за вплив на навколишнє середовище. Частина зібраних коштів спрямовується на фінансування природоохоронних програм: від утилізації відходів до модернізації очисних споруд та покращення стану довкілля.
Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області
