Новини ОДПC
QR-код і касовий апарат: коли потрібен РРО, а коли – ні
Відповідно до Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (Закон № 265), суб’єкти господарювання, які приймають оплату – готівкою або карткою – за товари чи послуги, повинні проводити розрахунки через касовий апарат (РРО) або його електронний аналог (ПРРО). Це потрібно для того, щоб кожна покупка або повернення товару були підтверджені фіскальним чеком – паперовим або електронним. Також це стосується приймання готівки для виконання платіжних операцій.
Водночас закон встановлює винятки. Наприклад, РРО або ПРРО не застосовуються під час виконання банківських операцій, окрім випадків, коли йдеться про роботу комерційних агентів банків або небанківських установ, які приймають готівку через термінали самообслуговування. Винятком є лише ті термінали, що дозволяють користувачу отримувати готівку, а не приймати її.
QR-код, за визначенням Національного банку України, – це двовимірний штрих-код, який містить інформацію про отримувача коштів і дає змогу швидко здійснювати перекази. Після сканування коду дані автоматично підтягуються в платіжному застосунку або банківській програмі як готова пропозиція до оплати.
Варто розуміти, що QR-код сам по собі не є платіжним засобом – він лише містить реквізити для переказу грошей. А от чи потрібен у такому випадку касовий апарат, залежить від того, як саме продавець отримує кошти.
Якщо оплата здійснюється через QR-код, у якому зашифровано повні банківські реквізити у форматі IBAN підприємця чи компанії, – застосовувати РРО або ПРРО не потрібно, адже це звичайний безготівковий переказ з рахунку на рахунок.
Проте якщо QR-код веде до оплати через інший електронний платіжний засіб (наприклад, карткову систему чи платіжну платформу, а не безпосередній IBAN-рахунок), тоді використання РРО або ПРРО є обов’язковим.
Отже, QR-код може бути зручним інструментом для оплати, але все залежить від того, які реквізити в ньому зашифровані – саме це визначає, чи потрібно підприємцю проводити операцію через касовий апарат.
Авто без акцизу: як пільги допомагають людям з інвалідністю отримати необхідний транспорт
Податковий кодекс України передбачає низку пільг зі сплати акцизного податку для осіб з інвалідністю, зокрема при придбанні або ввезенні транспортних засобів.
Згідно з підпунктом 213.3.1 пункту 213.3 статті 213 Податкового кодексу України (ҐПКУ), від оподаткування звільняються операції з реалізації легкових автомобілів для осіб з інвалідністю, у тому числі дітей з інвалідністю, якщо їхня вартість покривається за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів або фондів загальнообов’язкового державного страхування.
Також, відповідно до підпункту 213.3.9 пункту 213.3 статті 213 ПКУ, не оподатковуються акцизним податком операції з ввезення на митну територію України підакцизних товарів (крім алкоголю та тютюнових виробів), якщо вони надходять як міжнародна технічна чи гуманітарна допомога відповідно до міжнародних угод України.
Згідно із Законом України № 1192-XIV «Про гуманітарну допомогу», підакцизні товари зазвичай не визнаються гуманітарною допомогою, але є винятки. До таких належать:
- транспортні засоби для перевезення понад 8 осіб;
- спеціально обладнані автомобілі для перевезення людей з інвалідністю, які мають ураження опорно-рухового апарату.
Такі авто можуть бути передані у користування органам соціального захисту, громадським об’єднанням осіб з інвалідністю, підприємствам, заснованим ними, а також ветеранським організаціям.
Отже, якщо автомобіль для перевезення осіб з інвалідністю з ураженням опорно-рухового апарату визнається гуманітарною допомогою згідно із Законом № 1192-XIV, його ввезення в Україну не підлягає оподаткуванню акцизним податком.
Державна податкова служба України радить громадським організаціям, благодійним фондам та соціальним установам заздалегідь готувати документи для підтвердження статусу гуманітарної допомоги. Це дозволить повною мірою скористатися податковими пільгами і спростить процедуру ввезення спеціалізованого транспорту для людей з інвалідністю.
Бюджетне відшкодування ПДВ: чи обмежує платника податку строк у 1095 днів
Поняття терміну «позовна давність» та порядок її обчислення регулюються главою 19 «Позовна давність» Цивільного кодексу України (ЦКУ).
Згідно з п. 1 ст. 256 ЦКУ, під позовною давністю розуміють строк, протягом якого особа має право звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦКУ, загальний строк позовної давності становить три роки.
При цьому, згідно зі ст. 261 ЦКУ, за зобов’язаннями, для яких визначено строк виконання, перебіг позовної давності починається після спливу строку виконання.
Отже, у випадку зобов’язань щодо поставлених товарів або наданих послуг відлік позовної давності слід починати з дати, зазначеної в договорі як кінцева дата оплати таких товарів чи послуг.
Крім того, п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України (ПКУ) визначає, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань або про їх відшкодування можуть бути подані не пізніше ніж через 1095 днів від дня виникнення переплати чи отримання права на таке відшкодування.
Згідно з п.п. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, надміру сплачені грошові зобов’язання – це суми коштів, що на певну дату зараховані до бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми податкових зобов’язань, строк сплати яких уже настав.
Таким чином, норми глави 19 ЦКУ та п. 102.5 ст. 102 ПКУ не поширюються на порядок бюджетного відшкодування ПДВ, який встановлено ст. 200 ПКУ, а також не впливають на показники податкової звітності з цього податку.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ, сума податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між податковим зобов’язанням і податковим кредитом звітного періоду.
Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПКУ, якщо ця різниця має від’ємне значення, то така сума:
а) враховується для зменшення податкового боргу з ПДВ, що виник у попередніх податкових періодах (у тому числі розстроченого або відстроченого), у межах суми, розрахованої відповідно до п. 200¹.3 ст. 200¹ ПКУ; у разі відсутності податкового боргу –
б) може бути заявлена до бюджетного відшкодування в межах фактично сплаченого ПДВ постачальникам товарів/послуг або до державного бюджету. Відшкодування здійснюється на рахунок платника податків у банку або небанківському надавачу платіжних послуг, а також може бути зараховане в рахунок сплати інших грошових зобов’язань чи податкового боргу;
в) або зараховується до податкового кредиту наступного звітного періоду.
Згідно з п. 200.7 ст. 200 ПКУ, платник ПДВ, який має право на бюджетне відшкодування і бажає його отримати, подає до контролюючого органу податкову декларацію разом із заявою про повернення відповідної суми, що відображається в декларації.
Отже, платник податку має право включати залишок від’ємного значення ПДВ до суми, заявленої до бюджетного відшкодування, до повного його погашення – незалежно від спливу строку позовної давності (1095 днів), якщо суми ПДВ, з яких сформовано цей залишок, були фактично сплачені постачальникам товарів чи послуг.
Е-печатка: обов’язок чи вибір?
Сьогодні платники податків можуть спілкуватися з податковими органами без паперових документів – електронний документообіг офіційно прирівняно до звичайного.
Згідно з пунктом 42.6 статті 42 Податкового кодексу України (ПКУ), обмін електронними документами між платником і податковою здійснюється без укладення окремого договору, відповідно до норм ПКУ, а також законів «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Відповідно до пункту 48.3 статті 48 ПКУ, у декларації обов’язково зазначаються підписи платника податків (фізичної особи або посадових осіб підприємства), а також печатка (якщо вона є).
Створювачем електронної печатки може бути юридична особа або фізична особа-підприємець.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 (Порядок № 557), автор документа – тобто платник податків – формує електронні документи у строки, визначені законодавством, із усіма обов’язковими реквізитами та накладає кваліфікований електронний підпис (КЕП) і печатку (за наявності).
Далі, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 557, після накладання підпису та печатки документ шифрується відповідно до державних стандартів і надсилається до податкової через електронні канали зв’язку протягом операційного дня.
Достатнім підтвердженням справжності податкового документа згідно з підпунктом 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 ПКУ є оригінальний підпис на паперовій формі або накладений електронний підпис (КЕП), що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Отже, документи в електронній формі з накладеними електронним підписом і печаткою сьогодні – це повноцінна заміна паперових документів. Платнику не потрібно укладати додаткові угоди – достатньо дотриматися правил електронного обміну, і звітність матиме повну юридичну силу.
Аграрний сектор і торгівля – провідні галузі Тернопільщини по наповненню бюджету
У січні-жовтні цього року п’ять провідних галузей економіки забезпечили понад 11,7 млрд грн надходжень до зведеного бюджету України, що становить 69% усіх платежів, мобілізованих Головним управлінням ДПС у Тернопільській області. Лідером із формування доходів став аграрний сектор, за яким розташувались торгівля, державне управління та оборона, переробна промисловість і транспортна сфера.
Найвагоміший внесок до зведеного бюджету забезпечили:
- аграрний сектор – 2,76 млрд грн (+29% до минулого року);
- оптова та роздрібна торгівля, ремонт автотранспорту – 2,74 млрд грн (+32%);
- державне управління, оборона та соцстрахування – 2,69 млрд грн;
- переробна промисловість – 2,56 млрд грн (+50%);
- транспорт, складське господарство, поштова й кур’єрська діяльність – понад 1 млрд грн (+14%).
До місцевих бюджетів за десять місяців року від п’яти провідних галузей економіки надійшло понад 5,1 млрд грн, що становить 62,7% усіх доходів громад.
Найбільшими платниками стали:
- аграрний сектор – 1,53 млрд грн (+14% до минулого року);
- торгівля та ремонт автотранспорту – 1,22 млрд грн (+18%);
- переробна промисловість – 1,09 млрд грн (+44%);
- державне управління та оборона – 777 млн грн (+12%);
- транспорт і складське господарство – 512 млн грн (+11%).
Показники надходжень демонструють стабільну економічну ситуацію в області, активність бізнесу та зростання податкової дисципліни. Головне управління ДПС у Тернопільській області дякує усім платникам, які долучилися до забезпечення фінансових потреб області й країни.
Понад 684 млн грн за 10 місяців – земельний податок залишається серед ключових надходжень до місцевих бюджетів Тернопільщини
Плата за землю – один із найважливіших джерел наповнення місцевих бюджетів Тернопільщини та входить до трійки найбільших податкових надходжень громад.
За десять місяців цього року до місцевих бюджетів області надійшло млн грн земельного податку та орендної плати за землю. Це на 140,4 млн грн або 26% більше, ніж у відповідному періоді попереднього року.
Основну частину надходжень забезпечили суб’єкти господарювання – юридичні особи, які перерахували до бюджетів громад 497,7 млн грн, тоді як фізичні особи та громадяни, які самостійно обробляють свої ділянки, внесли 186,5 млн гривень.
Нагадуємо, що власники та користувачі земельних ділянок зобов’язані сплачувати податок з моменту виникнення права власності або користування. Якщо ж ці права припиняються, податок нараховується лише за фактичний період користування ділянкою у поточному році. Такий підхід забезпечує прозорість і справедливість у земельних відносинах.
Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області
